такі види:
Основні та додаткові: наприклад, після першого допиту, з метою з’ясування окремих обставин проводиться додатковий допит.
Первинні і повторні: мова йдеться про те, що після першого допиту, огляду, обшуку – ця дія повторюється знову в повному обсязі.
Невідкладні та інші: невідкладною слідчою дією може бути люба слідча дія в тому випадку, коли будь-яке зволікання в її проведенні ставить під загрозу виявлення і фіксацію доказової інформації.
Обов’язкові і необов’язкові: обов’язковість слідчої дії визначається прямою вказівкою в законі (призначення судово-медичних експертиз, пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого). Обов’язковими можуть бути і інші слідчі дії, коли виникає необхідність з’ясувати певеі обставини, що входять в предмет доказування.
Необов’язковими слідчі дії можуть визначатися межами доказування в конкретній кримінальній справі.
Загальні вимоги до проведення слідчих дій:
Будь-яка слідча дія може проводитись за рішенням слідчого, органу дізнання, прокурора чи за постановою суду тільки після порушення кримінальної справи (за виключенням огляду місця події, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку)
Слідчі дії проводяться при наявності підстав. Підставами є будь-які фактичні дані, які визначають необхідність в виявленні, фіксації і перевірці доказів за допомогою проведення слідчих дій.
Порядок проведення слідчих дій і їх процесуальне оформлення повинні відповідати кримінально-процесуальному закону. В разі недотримання процесуальної форми, її результати втрачають доказове значення.
Відповідальність за своєчасність, законність і обґрунтованість проведення слідчих дій покладається на особу, яка проводить розслідування.
Про кожну слідчу дію слідчий, або особа яка проводить дізнання, складає протокол (ст.85 КПК) за винятком лікарського і судово-медичного освідування та експертизи.
Процесуальний порядок проведення слідчих дій.
а) Допит свідків. Особливості допиту неповнолітніх свідків. Допит потерпілого.
Перш чим вести мову безпосередньо про слідчі дії, слід відмітити, що розслідування кримінальної справи, незалежно від того, проводиться вона органом дізнання чи слідчим, являє собою певну систему слідчих дій. Характер і послідовність їх залежить від характеру злочину, конкретних обставин його скоєння і виявлення.
Допит – це процесуальна дія, що полягає в отриманні слідчим, дізнавачем, прокурором чи судом в встановленому процесуальним законом порядку показань від особи, якій відомі факти, що входять в предмет доказування по розслідуванній справі. В залежності від процесуального стану допитуваного розрізняють: допит свідка, допит потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і допит експерта.
Кожний з цих видів допиту має свої процесуальні особливості.
В даній лекції ми розглянемо всі види допитів, крім допиту обвинуваченого і допиту підсудного. Ці види допитів розглядаються в інших темах кримінального процесу і тому не являються предметом розгляду в цій темі.
Допит свідка
Показання свідка є найбільш розповсюдженим джерелом доказів по справі. Вони являють собою відомості про факти, які отримуються слідчим, дізнавачем, прокурором чи судом шляхом допиту особи, якій відомі певні факти, пов’язані з розслідуваною подією злочину.
Свідок допитується тільки про факти, що відносяться до справи та про особу потерпілого чи обвинуваченого.
В відповідності з ст.166 КПК свідок викликається до слідчого чи дізнавача повісткою, телефонограмою чи телеграмою.
Повістка, як правило, виписується на стандартному бланку з штампом органу розслідування. В ній вказується, хто викликається в якості свідка, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені ст.ст.70, 71 КПК.
Якщо свідок викликається телефонограмою чи телеграмою, вони оформляються відповідно до вимог ч.2 ст.166 КПК.
Отримання слідчим підтвердження про факт вручення свідкові повістки має процесуальне значення. Бо тільки в цьому випадку до свідка може бути застосований привід в порядку, передбаченому ст.ст.135, 136 КПК.
В тих випадках, коли свідок викликався на допит по телефону, службовою запискою чи через сусідів, в випадку неявки нема підстав застосувати до нього привід.
Привід свідка може бути здійснений при умові:
а) направлення свідкові повістки чи документа, що її замінює;
б) підтвердження факту, що повістка своєчасно вручена свідкові;
в) неявка свідка в призначений час і місце;
г) встановлення, що свідок не з’явився без поважних причин.
Поважними причинами визначаються:
Хвороба, що позбавила свідка можливості з’явитися.
Несвоєчасне отримання повістки.
Інші обставини, що фактично позбавляють можливості свідка з’явитися в призначений строк (стихійне лихо, хвороба близького і т.п.).
Свідки, як правило, допитуються по місцю проведення досудового слідства чи дізнання.
При необхідності термінового допиту, а також з метою економії часу слідчий може провести його в місці знаходження свідка (по місцю праці, в лікарні і т.п.).
Допит по місцю проживання виправданий, якщо свідків декілька і вони проживають поруч, а також у випадках, що не терплять відкладання.
Головним завданням допиту свідка являється отримання правдивих показань про факт злочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Якщо свідок допитується по багатьох епізодах, складається план допиту, що дає можливість провести його послідовно, повно і найбільш правильно.
Допит свідка проводиться в умовах суворого дотримання закону, що забезпечує об’єктивність розслідування. Застосування погроз, насильства, інших недозволених методів тягне кримінальну відповідальність по ст.175 КК України.
Закон (ст.167 КПК) вимагає, щоб допит проводився при відсутності сторонніх осіб. На ньому вправі бути присутні тільки прокурор, захисник, експерт, спеціаліст і перекладач.
Слідчий вживає всі заходи, щоб свідки по одній справі не спілкувались між собою, а також з потерпілим, обвинуваченим, підозрюваним.
Перед першим допитом свідка необхідно:
а) встановити його особу, оглянувши документи;
б) роз’яснити йому суть справи чи обставини, відносно яких він повинен дати показання;
в) вияснити взаємовідносини свідка з обвинуваченим і потерпілим.
Всі необхідні відомості про особу свідка заносяться в анкетну частину протоколу допиту. Заповнивши цю частину протоколу допиту, дізнавач чи слідчий попереджають свідка про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу за відомо неправдивих показань за ст.ст. 384,