385 КК, роз’яснюють права передбачені ст.691 КПК.
Права свідка:
давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, користуватися допомогою перекладача;
заявляти відвід перекладачу;
знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;
власноручно викладати свої показання в протоколі;
користуватися нотатками і документами при дачі показань, коли це стосується розрахунків;
відмовлятися давати показання щодо себе, членів сім’ї і близьких родичів;
знайомитись з протоколом допиту, клопотати про внесення до нього змін, зауважень, власноручно робити їх;
подавати скарги на дії слідчого, дізнавача;
отримувати відшкодування витрат пов’язані з викликом;
при наявності підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів у порядку ст.ст.521, 525 КПК України.
На початку допиту слідчий пропонує свідкові розповісти все відоме йому по справі. Показання свідок дає у формі вільної розповіді. Його не слід переривати. Вислухавши показання свідка, слідчий (дізнавач) може нагадати про конкретні обставини, задати додаткові, уточнюючі чи контрольні запитання.
Нагадуючи запитання допомагають свідкові відновити в пам’яті події чи факти, про які він забув;
Доповнюючи запитання задаються про обставини, про які свідок не згадав в своїй розповіді, тому що випустив їх з виду, не надав їм значення;
Уточнюючими називаються запитання, що задаються з метою конкретизації обставин, викладених свідком, деталізації фактів, подій, явищ про які він повідомив в загальній формі;
Контрольні запитання задаються з метою перевірити правильність даних свідком показань, уникнути помилкового викладення ним обставин, що можуть бути результатом добросовісної помилки свідка, або ж викрити його в завідомій неправдивості.
Свідкові забороняється задавати навідні запитання, тобто такі у формулюванні яких містяться відповіді, частина відповіді або підказка.
Після того як в усній формі вияснені і уточнені окремі обставини і питання, слідчий приступає до складання протоколу допиту (ст.170 КПК).
Показання свідка записуються від першої особи і в такій послідовності, як вони викладались. По можливості слід зберегти індивідуальні особливості мови свідка.
В протоколі фіксуються також джерела, з яких свідкові стали відомі факти, а також дані, що дають можливість перевірити правильність його показань.
Свідкові, після того, як він усно дав показання, на його прохання може бути надана можливість написати власноручно свої показання в присутності слідчого, про що робиться відмітка в протоколі (ч.3 ст.170 КПК).
Протокол допиту надається свідкові для прочитання, або може бути по його проханню прочитаний слідчим. При цьому свідок має право просити про внесення доповнень і поправок, які включаються в протокол допиту. Протокол підписується свідком і слідчим. Якщо протокол займає декілька сторінок, то свідок підписує кожну сторінку окремо. Якщо при допиті був присутній експерт або захисник, то ці особи також підписують протокол (ч.5 ст.170 КПК).
Допит свідка, який не володіє мовою судочинства, проводиться з участю перекладача, а допит німого, глухого – за участю особи, яка його розуміє (ст.ст.167, 169).
Особливості допиту неповнолітніх свідків
(ст.168 КПК)
КПК України не встановлює вікових рамок для допиту в якості свідка. В якості свідка можуть бути допитані і малолітні.
З якого віку дитина може дати показання як свідок, залежить від її індивідуальних особливостей, від її розвитку.
При допиті малолітнього свідка повинні бути враховані з одного боку, схильність дітей до фантазування і велика їх навіюваність, а з іншого боку велика спостережливість. Тому показання малолітнього свідка в деяких випадках можуть бути дуже цінними доказами, але й до них потрібний обережний і критичний підхід, ретельна їх перевірка за допомогою інших доказів.
Особливо слід вияснити питання: з ким, в якому середовищі знаходився малолітній до допиту, чи не міг він бути підданий навіюванню, впливу з боку зацікавлених в справі осіб. Без цього ніколи неможливо вірно оцінити показання малолітнього свідка і дуже легко допустити помилку.
Особи, які не досягли 16 років, викликаються в якості свідків через батьків або інших законних представників. Інакший порядок виклику допускається тільки в випадках, коли цього вимагають обставини справи.
Допит неповнолітніх свідків має ряд особливостей, що зводяться до наступного:
Неповнолітній свідок викликається до слідчого через законного представника.
Свідок не попереджується про відповідальність за відмову від дачі показів і за дачу за відомо неправдивих показів, так як кримінальна відповідальність за ці дії наступає з 16 – річного віку (ст.10 КК України). Слідчий чи дізнавач роз’яснює тільки неповнолітньому свідкові необхідність правдиво розповісти все відоме йому по справі.
Анкетні дані в протоколі допиту заповнюються з врахуванням особи дитини і не можуть співпадати з даними про дорослого.
Запитання задаються в залежності від віку допитуваного в простій, розмовній формі, щоб вони були зрозумілі для дитини. Всі відносини з допитуваним повинні бути простими, не формальними, звичними для дитини.
При допиті свідка у віці до 14 років обов’язкова присутність педагога. З 14 до 16 років присутність цієї особи визначається слідчим чи дізнавачем.
За розсудом слідчого викликаються також законні представники неповнолітнього чи лікар, а також близькі його родичі. Перед початком допиту цим особам роз’яснюються їх права і обов’язки. Вони присутні при допиті і можуть з дозволу слідчого задавати свідкові запитання. Слідчий вправі відвести задане питання
В протоколі допиту показання викладаються у формі, що відповідає стилю розповіді дитини.
Особливості допиту потерпілого (ст. 171 КПК)
У відповідності з ст. 49 КПК потерпілий має право давати показання по справі, представляти докази, заявляти клопотання, знайомитись з матеріалами справи після закінчення попереднього слідства, заявляти відводи, подавати скарги на дії дізнавача, слідчого.
Потерпілий має право мати свого представника. Дізнавач чи слідчий зобов’язані роз’яснити потерпілому його права як активного учасника процесу і забезпечити належні умови для їх реального здійснення.
Виклик і допит