потерпілого проводиться за правилами, що встановлені законом для свідків.
Особливість в допиті потерпілого та, що перед початком допиту слідчий попереджує потерпілого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань по ст.384 КК, а за відмову від дачі показань по ст.385 КК не попереджує, так як давати показання це право потерпілого.
Потерпілий на відміну від свідка не просто викладає відомі йому факти і відповідає на запитання слідчого чи дізнавача, а і висловлює свою думку по різним обставинам справи, дає пояснення, відстоює свої твердження, робить висновки про обставини справи, захищає свої інтереси. Це відображається на самому змісті показань потерпілого і їх документування в протоколі допиту.
Сам протокол допиту як і весь порядок допиту в своїй основі відповідає порядку допиту і протоколюванню показань свідка, тому при підготовці по цьому питанню необхідно використати правила допиту свідка, про що вже було сказано.
Допит підозрюваного (ст. 107 КПК)
Затримання, як правило, супроводжується особистим обшуком підозрюваного, який проводиться з метою виявлення і вилучення у нього речових доказів (зброї, викрадених речей і т. п.), документів та інших предметів, що мають значення для справи. У зв’язку з цим разом з протоколом затримання складається також протокол особистого обшуку.
З моменту оголошення особі протоколу про її затримання і не пізніше 24 годин підозрюваному за його бажанням надається право мати захисника, і побачення з ним до першого допиту.
За цей час орган, що провів затримання, зобов’язаний допитати підозрюваного і виконати необхідні по встановленню особи і виявленню обставин, що стосується обґрунтованості затримання, зокрема, слід перевірити показання підозрюваного.
На протязі 48 годин з часу повідомлення про затримання, прокурор зобов’язаний дати санкцію на обрання запобіжного заходу - взяття під варту або відмовити в такій. У випадку відмови в дачі санкції затриманні підлягає негайному звільненню з ізолятора тимчасового тримання, про що виноситься постанова.
Ст.148 КПК говорить, що якщо до підозрюваного застосовано запобіжний захід до пред’явлення, то обвинувачення в такому випадку повинно бути йому пред’явлено не пізніше 10 діб з моменту обрання запобіжного заходу.
Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлено, запобіжний захід повинен бути відмічений.
Підозрюваний з метою захисту своїх інтересів має право знати підстави і мотиви затримання, давати пояснення, заявляти клопотання і подавати скарги на дії дізнавача, слідчого, прокурора, а також мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Ці права повинні бути роз’яснені підозрюваному і повинна бути забезпечена можливість їх реального здійснення.
Ст.107 КПК встановлює, що виклик і допит підозрюваного проводиться і відповідності з правилами, встановленими ст. ст.134, 136, 145, 146 КПК для виклику і допиту обвинуваченого. Разом з тим допит підозрюваного має свої особливості:
Допит підозрюваного повинен проводиться негайно слідом за його затриманням, а якщо, зробити це негайно неможливо, то підозрюваний повинен бути допитаний не пізніше 24 годин після затримання.
Невідкладність даної слідчої дії викликається по-перше: вимогою закону роз’яснити особі, в чому вона підозрюється і надати їй можливість дати з цього приводу свої пояснення і по-друге, необхідністю використати допит підозрюваного для встановлення нових обставин розслідуваного злочину.
У відповідності до ст.73 КПК підозрюваного допитують про обставини справи і про обставини, пов’язані з його затриманням.
Права підозрюваному, передбачені ст.43-1 КПК роз’яснюються перед допитом після встановлення його особи. про роз’яснення підозрюваному його прав слід вказати в протоколі допиту підозрюваного і засвідчити його підписом.
Після роз’яснення підозрюваному прав йому оголошується в скоєнні якого злочину він підозрюється, про що робиться помітка в протоколі допиту.
Допит підозрюваного починається з пропозиції дати показання по суті підозри, а потім при необхідності йому задаються запитання. Про кожний допит підозрюваного складається протокол. Можуть застосовуватись науково-технічні засоби. підписують протокол всі учасники.
Очна ставка (ст. ст. 172-173 КПК).
Очна ставка – це одночасний допит двох осіб, які раніше допитувались окремо і в їх показаннях є істотні суперечності.
Очна ставка проводиться між двома обвинуваченими (підозрюваними), обвинуваченим (підозрюваним) і потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним) і свідком, двома свідками.
Застосовувати очну ставку слід у випадках, коли є істотні протиріччя в показаннях вказаних осіб відносно одних і тих же обставин, які не можуть бути усунені іншим шляхом.
Очна ставка проводиться в умовах, які виключають можливість учасникам обмінюватись запитаннями, записками чи іншим чином впливати один на одного.
Мета очної ставки – перевірка правдивості раніше одержаних показань. На початку очної ставки слідчий роз’яснює її учасникам їх права і обов’язки, а також вимоги ст.63 Конституції України.Свідки попереджуються про кримінальну відповідальність по ст. 384 і 385 КК, а потерпілий – тільки за дачу завідомо неправдивих показань.
Очна ставка являється самостійною слідчою дією з слідуючими особливостями :
а/ кожного допитують по черзі в присутності іншої особи;
б/ названі особи дають показання тільки про ті обставини, для вияснення яких проводиться очна ставка.
При її підготовці необхідно ретельно вивчити минулі покази учасників очної ставки. Якщо в цих показах будуть виявлені неясності, слід провести додатковий допит з метою їх усунення. Потім намічається / з врахуванням протиріч в показаннях осіб / порядок проведення очної ставки. Виходячи з тактичних міркувань, слідчий визначає послідовність постановки запитань, а також які речові докази чи документи слід пред’являти для спростування неправдивих відомостей.
Якщо очна ставка проводиться на прохання однієї з осіб, то першого допитується ця особа, В інших випадках черговість допиту встановлю слідчий. Він, як правило, починає допит з учасника, показання котрого являються більш достовірними.
Перед початком очної ставки слідчий запитує учасників, чи знають