вони один одного і які між ними взаємовідносини. Уточнення цих даних дозволяє виявити мотиви їх поведінки.
Потім одній з осіб пропонується розповісти, що йому відомо відносно певного факту. Вияснивши всі обставини цього факту, слідчий запитує іншого учасника, чи підтверджує він показання першого. Якщо ні, то в якій частині і пропонує йому дати свої показання.
Задаючи питання, слідчий уточнює показання іншої особи. потім запитує у першої, чи згідна вона з показаннями, які прослухала.
Слідчий вправі дозволити учасникам очної ставки задавати один одному питання. При цьому він може відхилити питання, що не мають відношення до справи або уточнити їх.
При необхідності для участі в очній ставці запрошується перекладач. Якщо учасником являється неповнолітній, то згідно ст.168 КПК викликається педагог, батьки чи інші законні представники. Тактично неграмотно починати очну ставку з оголошення раніше даних показань і вияснити, чи підтверджують їх допитувані. Запитання повинні стосуватись суті протиріч, що є в попередніх показаннях.
Якщо під час очної ставки особа змінює свої показання, стверджуючи, що на минулих допитах давала аналогічні, їй зачуються раніше дані показання. Про це робиться відмітка в протоколі. Причин такої поведінки доцільно вияснити не в ході очної ставки, а на додатковому допиті цієї особи.
Закінчивши очну ставку, слідчий надає її протокол учасникам для прочитання. Черговість питання визначає слідчий. Протокол надається також для ознайомлення прокурору, перекладачу, педагогу, батькам, якщо вони присутні на очній ставці. Учасники очної ставки вправі вносити в протокол доповнення і поправки.
Протокол підписує кожна з допитаних осіб, інші учасники очної ставки і слідчий. Якщо протокол складається з декількох сторінок, підписи допитуваних та перекладача ставляться на кожній окремо.
Протокол очної ставки складається з дотриманням вимог ст.ст. 85 і 173 КПК.
При його складанні аркуш паперу по вертикалі ділять на дві частини. Показання однієї особи записуються на ліву сторону, а іншої на праву. Кожний з них підписує свою частину протоколу.
Можливий і інший порядок: запис показань ведеться в тій черговості, в якій вони давались. В такому випадку кожну сторінку протоколу підписують обидва учасники.
Пред’явлення для впізнання (ст. ст. 174, 175, 176 КПК)
Під пред’явленням для впізнання слід розуміти слідчу дію, яка має метою встановити, чи являються певна особа або будь-який об’єкт тими самими, які впізнаючий бачив чи іншим чином сприймав в зв’язку з фактами, що мають відношення до справи.
Суть впізнання полягає в тому, що впізнаючий в думках порівнює зовнішні ознаки пред’явленої йому особи чи іншого об’єкту з ознаками, що збереглися в пам’яті раніше сприйнятого ним образу і на підставі цього порівняння встановлює тотожність чи відмінність пред’явленої для впізнання особи чи іншого об’єкту з цим образом.
Результати предявлення для впізнання широко використовуються в слідчій практиці для встановлення істини по справі. Факт впізнання має важливе доказове значення. Однак при оцінці результатів впізнання слід пам’ятати, що вони як і всі інші докази повинні ретельно перевірятися, бо впізнання не може розглядатися як більш достовірне в порівнянні з іншими доказами.
В законі говориться про можливість пред’явлення для впізнання осіб, трупів, за фотознімками, поза візуальним спостереженням (ст.174 КПК) і предметів (ст.175 КПК). В практиці іноді виникає необхідність пред’явлення для впізнання людини за голосом, за особливостями ходи, тварин, ділянок місцевості, крім того є ще такий вид пред’явлення для впізнання як за зворотніми ідентифікаційними зв’язками.
Ст.ст. 174 і 175 КПК говорять, що пред’являти будь-яку особу чи предмет для впізнання можна свідкові, потерпілому, обвинуваченому чи підозрюваному.
Найчастіше в практиці приходиться пред’являти для впізнання особу чи предмети свідкові і потерпілому, і рідше обвинуваченому і підозрюваному.
Пред’явлення особи для впізнання проходить в слідчому, суворо встановленому законом порядку, відступ від якого позбавляє результати впізнання доказової сили:
Свідок, потерпілий, підозрюваний чи обвинувачений спочатку допитується про зовнішній вигляд і прикмети особи, що підлягає впізнанню, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що складається протокол допиту.
Особа, що підлягає впізнанню, пред’являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі в кількості не менше трьох, що не мають різких відмінностей по зовнішності, віку і одягу.
Пред’явлення для впізнання проводиться в присутності двох понятих.
Закон надає впізнаній особі право самій вибирати місце серед інших осіб, що пред’являються для впізнання. Це правило має метою забезпечити об’єктивність при виконанні даної слідчої дії.
Перед початком впізнання свідок попереджається про кримінальну відповідальність по ст. ст. 384 і 385 КК, а потерпілий по ст. 385 КК.
Впізнаючому пропонується повідомити, чи впізнає він будь-кого з пред’явлених осіб, а якщо впізнає, то за якими ознаками. При цьому суворо забороняється задавати навідні питання чи підказувати відповіді іншим шляхом.
Згідно ст.15 Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, дозволяється проведення впізнання особи, поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.
Іноді буває неможливо пред’явити особу для впізнання. В таких випадках закон дозволяє проводити впізнання по фотографіям.
При цьому повинні бути дотримані слідуючи умови :
а) фотознімок впізнаваного пред’являється серед інших подібних в кількості не менше трьох;
б) фотознімки по можливості повинні бути чіткими і мати однаковий розмір;
в) порядок розташування знімків погоджується з понятими;
Пред’явлення предметів для впізнання
(ст. 175 КПК)
Пред’явлення для впізнання тих чи інших предметів (речей) має метою перевірки і закріплення показань, даних на допиті. Крім того, такі предмети, як правило, являються речовими доказами і тому встановлення їх чисельності в ряді випадків має важливе значення для розслідування справи.
Пред’явлення предметів для впізнання проводиться