Притягнення як обвинуваченого
Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: поняття і значення акту притягнення як обвинуваченого; строки і порядок пред’явлення обвинувачення; зміна і доповнення обвинувачення; допит обвинуваченого.
Рекомендована література:
Азаров Ю.И. Деятельность следователя ОВД по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
Бахин В.П. Следственная практика: проблемы, изучение и совершенствование. К., 1991., 142с.
Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. К., 1975. 132с.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. К., 1987. 84с.
Ковальчук С.О. Повноваження захисника при пред’явленні обвинувачення // Пробл. вдоскон. практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутр. справ. – Львів, 2005. – с. 70-73
Копетюк М. Процесуальний статус неповнолітнього обвинуваченого // Юрид. Україна. – 2006. - №4. – с. 72-76.
Кузьмінова В.Ю. Притягнення як обвинуваченого у кримінальному процесі України \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.55-58.
Липец А.Я., Сивачев А.В. Законность и обоснованность предьявления обвинения: Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. М., 1980. 96с.
Порубов К.И. Допрос в советском уголовном судопроизводстве. Минск. 1973. 367с.
Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений. Ташкент. 1985.
Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия. Куйбишев, 1986.
Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. М., 1981. 126с.
Значення і підстави притягнення особи як обвинуваченого
Таким чином ми знаємо, що обвинувачений – це особа щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення її як обвинуваченого (ч.1 ст.43).
Таке рішення слідчого є одним із найважливіших рішень, яке він приймає в стадії досудового розслідування до закінчення справи.
Притягуючи особу до відповідальності, слідчий виходить із матеріалів справи, доказів, які зібрані ним при проведенні слідчих дій. Однак слід пам’ятати, що сам факт притягнення особи як обвинуваченої по справі, не означає визнання цієї особи винною. Винність доводиться в законному порядку і встановлюється обвинувальним вироком суду.
Юридичне, процесуальне значення притягнення особи як обвинуваченої полягає в тому, що з виконанням цієї процесуальної дії в розслідуванні справи наступає новий етап, який виражається у наступному:
Значення
В кримінальній справі появляється новий, центральний процесуальний суб’єкт – обвинувачений.
Обвинувачений набуває певних процесуальних прав і на нього покладаються певні обов’язки.
Права обвинуваченого (ч.2 ст.43):
знати в чому його обвинувачують;
давати показання з пред’явленого йому обвинувачення;
відмовлятись давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази;
заявляти клопотання;
ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання зі всіма матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
заявляти відводи;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Обов’язки обвинуваченого (ст.135):
з’являтися за викликом;
не ухилятися від слідства;
не перешкоджати встановленню істини по справі;
3. Набувають конкретних прав і обов’язків органи досудового слідства.
Право: застосовувати примусові заходи (привід, запобіжні заходи, відсторонення від посади, накладання арешту на майно).
Обов’язки:
створити умови для реалізації прав обвинуваченому;
пред’явити обвинувачення і допитати в конкретні терміни.
4. Притягнення особи як обвинуваченого визначає межі обвинувачення (ст.223) та межі судового розгляду (ст.275).
Підстави притягнення особи як обвинуваченого.
Згідно ст.5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку встановлених законом.
Стаття 131 КПК такою підставою називає достатність доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою. Це означає, що слідчий повинен бути переконаний в тому що:
розслідувальна подія мала місце;
її вчинено саме даною особою;
в діянні є всі передбачені законом ознаки складу злочину.
Дане переконання має випливати із матеріалів справи, і із внутрішнього переконання слідчого у винності даної особи.
Сумніви з винності особи, виходячи з презумпції невинуватості, повинні тлумачитись на користь особи (ст.62 КПК).
А тому закон дозволяє слідчому відстоювати свою точку зору і не погодитися з письмовими вказівками прокурора, начальника слідчого відділу, щодо кваліфікації, пред’явлення обвинувачення і обсягу обвинувачення (ст.114 КПК).
Враховуючи важливість акту притягнення особи як обвинуваченого, слідчий не вправі передоручити проведення цієї процесуальної дії іншому слідчому, або органу дізнання. Він повинен це зробити сам.
Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого і допит обвинуваченого. Зміна і доповнення обвинувачення
Маючи в своєму розпорядженні достатню кількість доказів винності певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які включають провадження по справі (ст.6 КПК), слідчий вирішує питання про притягнення особи, як обвинуваченої по справі.
Порядок притягнення особи як обвинуваченого складається із трьох самостійних процесуальних дій:
Винесення постанови про притягнення особи, як обвинуваченого (ст.132 КПК).
Пред’явлення обвинувачення, або положення постанови про притягнення (ст.140).
Допит обвинуваченого (ст.143 – 145).
Розглянемо кожну процесуальну дію окремо:
1. Винесення постанови про притягнення як обвинуваченого (ст.132).
Постанова про притягнення як обвинуваченого складається з трьох частин: вступної, описової, резолютивної.
У вступній частині зазначається місце і дата її складання, хто складав, по якій кримінальній справі.
У описовій (мотивувальній) частині викладається прізвище, ім’я та ім’я по-батькові обвинуваченого, рік народження, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, визначається кваліфікація злочину за відповідними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону. Робиться висновок, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину даною особою, а також посилання на ст.ст.131, 132 КПК.
При скоєнні особою декількох злочинів, що підпадають під дію декількох статей кримінального кодексу, в постанові необхідно вказати, які саме дії підпадають під кожну з