статей кримінального закону, а також вказати всі кваліфікуючі ознаки злочину.
У резолютивній частині слідчий формулює конкретне рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями /пунктами, частинами статей/ кримінального закону із зазначенням її прізвища, імені та по-батькові, дня, місця і року народження.
Постанову підписує слідчий. Копія постанови негайно надсилається прокуророві. Коли в справі є достатньо підстав для обвинувачення у вчиненні злочину чи злочинів кількох осіб, то щодо кожної з них слідчий виносить окрему постанову.
В тих випадках, коли злочинні дії обвинуваченого кваліфікуються по статті закону , що передбачає відповідальність за повторне вчинення таких дій, в постанові має бути вказано, коли в минулому були скоєні такі дії і яку відповідальність за них ніс обвинувачений.
Закон не вимагає, щоб в постанові про притягнення як обвинуваченого приводити докази, що підтверджують обвинувачення, пред’явлене по справі.
Пленум ВСУ в постанові від 25.03.1988р. “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування”, роз’яснив, що коли пред’явлено не конкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки злочину, не дана юридична оцінка кожному діянню, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п.13).
Процесуальне законодавство передбачає особливий порядок притягнення як обвинувачених окремих категорій громадян: Президента та кандидата у Президенти, депутатів, суддів.
2. Пред’явлення обвинувачення (ст.ст.133 – 136, 140, 142).
Строки пред’явлення:
Пред’явлення обвинувачення повинно відбутися не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому випадку, не пізніше дня явки обвинуваченого чи його приводу (ст.ст.133 КПК).
Якщо обвинувачений ухилився від явки або якщо він не з’явився по виклику з поважних причин, то обвинувачення може бути пред’явлено і по витоку двох днів.
Порядок виклику ( ст. 134 КПК)
Обвинувачений, що знаходиться на волі, викликається для пред’явлення обвинувачення телефонограмою, телеграмою чи повісткою, що вручається обвинуваченому під розписку. Арештований обвинувачений викликається через адміністрацію установи з вказівкою в письмовому відношенні на ім’я начальника установи (СІЗО, ІТЗ) на який час і куди необхідно доставити арештованого (ст.134 КПК). Обвинувачений, що не досяг ще 16 – річного віку, викликається через родичів чи законних представників.
В тому випадку, якщо обвинувачений без поважних причин не з’являється до слідчого по його виклику, то слідчий керуючись ст.135, 136 КПК, вирішує питання про примусовий привід його через органи міліції, про що складає постанову.
Коли місце знаходження обвинуваченого не відоме орган слідства вживає заходи по його розшуку (ст.137 – 139 КПК).
Законодавець визнає поважними наступні причини неявки обвинуваченого по виклику:
Несвоєчасне отримання повістки.
Хвороба чи інші обставини, що позбавляють його можливості своєчасно з’явитись до слідчого (стихійне лихо та ін.).
Порядок пред’явлення обвинувачення (ст.140 КПК )
При пред’явленні обвинувачення присутність захисника є обов’язковою, крім відмови, якщо вона можлива.
Слідчий переконавшись в особі обвинуваченого оголошує йому постанову про притягнення в якості обвинуваченого і роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення, роз’яснює права мати захисника та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі, слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
При пред’явленні обвинувачення слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому надані законом йому права.
Про роз’яснення обвинуваченому його прав відмічається в постанові про пред’явлення обвинувачення, що засвідчує своїм підписом обвинувачений (ст.142 КПК).
В стадії попереднього розслідування обвинувачений наділений правами, використовуючи які він має реальну можливість захищатися від пред’явленого йому обвинувачення.
Згідно ст.142 КПК України обвинувачений має право:
Знати, в чому його обвинувачують. Це право забезпечується складанням постанови про притягнення як обвинуваченого, актом пред’явлення і обов’язковістю слідчого роз’яснити обвинуваченому суть пред’явленого йому обвинувачення.
Давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню або відмовитись давати показання і відповідати на запитання.
Подавати докази. При цьому слідчий зобов’язаний ознайомитися з поданими доказами і вирішувати питання про долучення їх до справи.
Заявляти клопотання про проведення окремих слідчих дій. Слідчий зобов’язаний задоволити клопотання, якщо обставини, про встановлення яких просить обвинувачений, мають значення для справи. В випадку відмови в такому клопотанні слідчий зобов’язаний скласти мотивовану постанову.
Заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту та перекладачу.
З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій.
Знайомитися з усіма матеріалами справи при закінченні досудового розслідування.
Мати захисника і побачення з ним до першого допиту.
Подавати скарги на дії та рішення слідчого та прокурора.
3. Допит обвинуваченого (ст.143 КПК)
Показання обвинуваченого є джерелом доказів і одночасно засобом захисту від пред’явленого обвинувачення, а одержані вони можуть бути лише шляхом проведення допиту. Закон зобов’язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення обвинувачення.
Місце допиту
Слідчий допитує обвинуваченого за місцем проведення слідства, а при необхідності і за місцем перебування обвинуваченого, тобто – роботи, лікування, ув’язнення, проживання.
Час допиту
Допит обвинуваченого проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час можливий лише у виняткових випадках, наприклад, за клопотанням самого обвинуваченого, що раніше відмовився давати показання взагалі, про що повинно бути відмічено в протоколі допиту, а також у випадках, коли відкладення допиту може привести до втрати доказів, ухилення від слідства співучасників.
Обвинувачені по одній справі допитуються окремо. Слідчий повинен вживати заходів, щоб обвинувачені в одній і тій же справі не могли спілкуватися