Відповідно до ст. 48 КК особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності за наявності певних умов:

вчинення злочину вперше;

злочин має бути невеликої або середьої тяжкості.

Під зміною обстановки слід розуміти зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства (н-д., скасування інституту істотної шкоди, незаконна порубка лісу у місці, яке підлягало розчистці); особа перестає бути суспільно небезпечною наприклад в результаті тяжкої хронічної хвороби.

Слід зауважити, що у цьому випадку та у всіх інших слідчий не виносить постанову про закриття кримінальної справи. Питання ро застосування кримінального покарання буде вирішуватись судом. Слідчий же за наявності для того підстав за згодою прокурора складає мотивовану постанову про направлення справи до суду. Справа розслідується за загальними правилами, особа, яка вчинила злочин, притягується до кримінальної відповідальності.

у зв’язку з дійовим каяттям (ст. ст. 71, 72 КПК).

Відповідно до ст. 45 КК за цією підставою особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності за таких умов:

злочин повинен бути вчинений вперше;

невеликої тяжкості;

особа після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (що і є дійовим каяттям).

У зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. ст. 71, 8 КПК).

Відповідно до ст. 46 КК особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну нею шкоду.

із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. ст.71, 73, 9 КПК).

Тут слід розрізняти два окремих випадки у залежності від того, якого віку догягнув неповнолітній.

Якщо неповнолітній досяг 11-ти років, але не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, то слідчий виносить постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору, який у випадку його згоди у свою чергу направляє її до суду. Звісно, що постанова про притягнення неповнолітнього як обвинуваченого в цьому випадку не виноситься, оскільки він не є суб’єктом злочину (ст. 73 КПК).

Ст. 9 КПК регулює порядок звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності, який досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. ч. 1 ст. 97 КК передбачає такі умови звільнення:

вчинення злочину вперше;

невелиої тяжкості;

його виправлення можливе без застосування покарання.

з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст. ст. 71, 10).

Відповідно до ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

із закінченням строків давності (ст. ст. 71, 111 КПК).

Строки та умови звільнення від кримінальної відповідальності передбачені у ст. 49 КК України. За наявності таких підстав слідчий направляє справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Таким же чином слідчий направляє до суду і справу, розслідуванням якої не встановлено особу, яка вчинила злочин. Береться до уваги тут істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, а також на реальній можливості розкрити злочин.

Питання про застосування давності за злочини, за які може бути призначене довічне позбавлення волі, у кожному випадку вирішується судом, який не застосувавши давності може змінити цей вид покарання на певний строк. За деякі злочини (проти людства та ін.) давність не застосовується взагалі.

Підставою для закриття кримінальної справи є також недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Таке закриття може мати місце за таких умов:

у справі однозначно встановлено подію злочину;

конкретній особі було пред’явлено обвинувачення;

у ході розслідування отримані дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого, а сукупність отриманих доказів не дозволяє їх спростувати та зробити однозначний висновок про доказаність участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

вичерпані всі можливості для усунення сумнівів, які є.

Відповідно до Конституції України (ст. 62) згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, які є усправі, мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Недоказана винність дорівнює доказаній невинуватості. Таким чином, закриття справи за п. 2 ст. 213 КПК автоматично тягне за собою закриття також ще за одною статтею КПК – 6 п.2, за відсутністю в діях особи складу злочину, що означає повну її реабілітацію.

Формою закінчення розслідування у кримінальній справі є також направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до закону така форма закінчення провадження можлива тільки у справах неосудних або обмежено осудних осіб.

Відповідно до ст. 417 КПК на досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

В таких випадках слідчий виносить постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, яку надсилає прокурору для затвердження.

Підсумовуючи сказане, слід звернути увагу на те, що у кримінальному судочинстві формами закінчення досудового розслідування є:

складання обвинувального висновку та направлення справи до суду для попереднього розгляду справи суддею;

винесення постанови про закриття кримінальної справи;

винесення постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питанння