при відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду, апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Обсяг перевірки справи апеляційним судом
Вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 3011 КПК докази не досліджувалися, не перевіряються.
Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 КПК, апеляційний суд:
виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;
остановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду
першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині другій статті 347 КПК, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення ухвали чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування ухвали чи постанови і повернення її на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, а у випадку скасування ухвали чи постанови про закриття справи і повернення її на додаткове розслідування; скасування окремої ухвали чи постанови; зміну ухвали чи постанови;
2) постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково ухвалу чи постанову суду першої інстанції.
Підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 КПК, при розгляді справи в апеляційному суді є:
1)однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
істотне порушення кримінально-процесуального закону;
неправильне застосування кримінального закону;
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих засобів.
Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства
Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі об-ставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:
коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;
коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;
коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;
коли не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.
Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи:
коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні;
коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку (постанові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
коли висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.
Вирок чи постанова із зазначених підстав підлягають скасуванню чи зміні лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.
Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.
2. Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:
за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;
вирок винесено незаконним складом суду;
порушено право обвинуваченого на захист;
порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу;
справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 КПК;
порушено правила підсудності;
порушено таємницю наради суддів;
вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених КПК випадках не фіксувався технічними засобами;
порушено вимоги статей КПК про обов’язковість пред’явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;
обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;
13) порушено вимоги статей КПК, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку (постанови), є:
незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;
застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;
неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.
Апеляційний суд змінює вирок у випадках:
пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю