Особливі порядки провадження
Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: особливості проведення досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх; особливості провадження у справах про застосування примусових заходів медичного характеру; протокольна форма досудової підготовки матеріалів; особливості провадження у справах приватного обвинувачення.
Рекомендована література:
Бондаренко О.О. Деякі питання участі педагога у кримінальному судочинстві \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.48-52.
Баулин О.В., Карпов Н.С. Спрощене досудове провадження в Україні: історія, сучасність, перспективи: навчал. посіб. К.: НАВСУ, 2004. – 151 с.
Галаган А.Й. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц признаваемых невменяемыми. К., 1986. 84с.
Зеленський С.М. Реформування процесуального порядку провадження у справах про суспільно-небезпечні діяння неповнолітніх \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.84-87.
Осауленко О.А. Реалізація принципу презумпції невинуватості при застосуванні примусових заходів медичного характеру // Держава і право: зб. наук. праць. Вип. 30. – К.: ін-т дер. І права ім. В.М. Корецького, 2005. – С. 514-518.
Сенченко Н. Поняття та види процесуальних гарантій у провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №1. – 124-127.
Старжинський В.С. та ін. Інтерпол: Навч. пос. – Х.: Бурун книга, 2006. – 112 с.
Строков С.М. , Холостенко С.М. Побудова норми КПК України відносно затримання та взяття під варту неповнолітнього // Вісн. одес. ін-ту внут. справ. – 2004. - №2. – С. 205-209.
Улицкий С.Я. Правовое регулирование принудительных мер медицинского характера. Владивосток, 1974. 118с.
Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх
Щоби не допустити помилок при провадженні у кримінальних справах щодо неповнолітніх, які самі не в змозі у повній мірі здійснити надані їм кримінальним процесом права, процесуальний закон встановлює деякі особливості провадження у справах неповнолітніх, що забезпечує ряд додаткових правових гарантій їх прав.
В КПК України більшість норм, які регламентують особливості розслідування та розгляду справ про злочини неповнолітніх, зосереджено у спеціальному розділі (восьмому), який складається із 17-и статей.
За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів (умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсія, терористичний акт та ін.) – з 14 років (ст. 22 КК). Зважаючи на неповну фізичну і соціальну зрілість цих осіб, їх обмежену право- і дієздатність, законодавець передбачив такі особливості провадження, які надають їм додаткові порівняно з дорослими гарантії права на захист, дозволяють процесуальним та судовим органам звільняти їх від кримінальної відповідальності або відбування покарання.
Особливості предмета доказування у справах про злочини неповнолітніх
Закон передбачає, що при провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього, крім обставин, зазначених у статті 64 КПК, необхідно також з’ясувати:
1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
2) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з душевним захворюванням, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
3) характеристику особи неповнолітнього;
4) умови життя та виховання неповнолітнього;
5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші слідчі та судові дії.
У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.
Встановлення точного віку неповнолітнього необхідне для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності, визначення місця відбування покарання, дострокове звільнення, заміну покарання більш м’яким.
Вік повинен бути підтверджений фактичними даними, отриманими з письмових документів: свідоцтва про народження чи паспорта. При відсутності вказаних документів і неможливості їх отримання вік неповнолітнього відповідно до п.5 ч.1 ст. 76 КПК встановлюється за допомогою судово-медичної експертизи. При цьому, як роз’яснив Пленум ВСУ, при визначенні року народження слід рахувати останній день цього року, а при визначенні віку з точки зору мінімальної та максимальної кількості років слід виходити з мінімального віку, встановленого експертизою.
З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього сприяє більш повному уявленню про його суспільну небезпечність, правильному вирішенню питання про обрання заможного заходу, застосування заходів впливу на нього.
Особливості досудового розслідування справ про злочини неповнолітніх.
У всіх справах про злочини неповнолітніх провадження досудового слідства є обов’язковим (ст. 111 КПК). Воно провадиться слідчими ОВС або прокуратури.
Орган дізнання може порушити кримінальну справу про злочин, вчинений неповнолітнім, але повинен якнайшвидше передати її через прокурора слідчому.
Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 і 157 КПК.
Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.
До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 149 КПК, може застосовуватися передача їх