Якщо справа про будь-який приватний злочин має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі про приватно-публічний злочин, через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і при відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом в загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Що стосується судового розгляду, то потерпілий тут виступає приватним обвинувачем і вправі особисто або за допомогою представника підтримувати обвинувачення, брати участь в судових дебатах. Вступ прокурора у справу не позбавляє його цього права.

У разі неявки потерпілого без поважних причин справа підлягає закриттю, однак за клопотанням підсудного вона може бути розглянута по суті за відсутності потерпілого.

Прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, про приватні злочини, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого прав, передбачених статтею 49 КПК, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Судове слідство у справах приватного обвинувачення провадиться в тому ж порядку, як і в інших справах, але особливістю є те, що воно починається з оголошення заяви потерпілого, яка фактично замінює обвинувальний висновок.

Таким чином, деякі злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки і конфлікти, які лежать в їх основі, можуть бути вирішені без втручання прокурора, слідчих органів і суду:

умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК);

побої і мордування (ч.1 ст. 126 КК);

самоправство (ст. 356 КК).

Законодавець називає їх злочинами приватного обвинувачення (а не державного), оскільки потерпілий сам підтримує висунуте ним обвинувачення щодо тієї чи іншої особи. Досудове слідство по них не проводиться за винятком тих, які вчинені неповнолітніми та особами з психічними та фізичними вадами, що не можуть самі реалізувати своє право на захист.

У справах про злочини приватно-публічного обвинувачення досудове розслідування провадиться, проте справа не підлягає закриттю за примиренням обвинуваченого з потерпілим.

Здійснення провадження за протокольною формою до судової підготовки матеріалів

Порядок провадження у справах про злочини, передбачені частиною 1 статті 133, статтею 164, частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 186, частиною 1 статті 188, частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 194, частиною 1 статті 1941, частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 1 статті 2121, частиною 1 статті 213, частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226, частиною 1 статті 245, статтями 246, 247, частиною 1 статті 248, частиною 1 статті 249, статтею 250, частиною 1 статті 296, статтею 395 Кримінального кодексу України, визначається загальними правилами КПК за винятками, встановленими спеціальною Главою КПК.

У справах про злочини, перелічені в статті 425 КПК, органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчинення, правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, в разі неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів.

У правопорушника відбирається зобов’язання з’являтися за викликами органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання.

Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються: час і місце його складення; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд.

Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред’являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурором.

Визнавши матеріали про злочини, перелічені в статті 425 КПК, достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні.

Справи про злочини, перелічені в статті 425 КПК, підлягають розгляду в суді не пізніш як у десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з’ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні.