“Протокольна форма досудової підготовки матеріалів”

План лекції.

Список використаної літератури:

Вступ.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Швидке розкриття злочину – це покладений державою на органи дізнання і досудового слідства обов’язок якомога швидкого порушення кримінальної справи при виявленні ознак злочину, встановлення обставин його вчинення і винної особи, максимально можливого наближення цих дій до моменту вчинення злочину Завдання швидкого розкриття злочинів може виконуватись різними шляхами – інтенсифікацією і рароналізацією діяльності посадових осіб органів досудового розслідування, оптимальним законодавчим визначенням порядку й процедур їх діяльності, належним фінансуванням, матеріально-технічним, кадровим забезпеченням, використанням досягнень науково-технічного процесу, удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства, спрощенням провадження у справах про деякі злочини тощо.

Спрощення кримінального судочинства – це до певної міри найбільш простий шлях досягнення завдань швидкого розкриття злочинів (звичайно, коли є відповідні умови для цього). Воно звільняє посадових осіб органів розслідування від виконання тих чи інших процесуальних дій, які були чинними і носили обов’язковий характер, а в деяких випадках взагалі змінює саму форму розслідування злочинів.

Кримінальний процес України знає неодноразові приклади спрощень діяльності посадових осіб в стадії досудового розслідування, спрямованих на посилення оперативності їх діяльності з метою швидкого розкриття злочинів. Прикладом найбільш радикальної зміни форм досудового встановлення обставини вчинення злочину останнього 40-ліття шляхом її спрощення є введення протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Досудова підготовка матеріалів в протокольній формі – це особливий, відмінний від класичного порядок встановлення обставин вчинення злочинів, спрямований на швидке і повне їх розкриття, який дозволяє максимально наблизити призначення судом міри кримінального покарання до моменту вчинення суспільно-небезпечного діяння. Тривалим існуванням протокольна форма досудової підготовки матеріалів довела свою життєдіяльність, спрямованість вирішення поставлених перед кримінальним судочинством завдань. Прийняті останнім часом зміни і доповнення до кримінально-процесуального законодавства значно розширили сферу застосування протокольного провадження. В той же час ці зміни і доповнення не тільки не ліквідували існуючи раніше проблеми цього провадження, а й додали їх. Як ці, так і інші обставини стали підставою для поглибленого вивчення протокольної форми досудової підготовки матеріалів. З метою вивчення теоретичних питань, та набуття практичних навичок і вмінь в складанні процесуальних документів за протокольною формою, передбачена навчальним планом ця лекція.

Перше питання:

Зародження і становлення протокольної форми досудової підготовки матеріалів в Кримінальному судочинстві України.

Першою такою спробою урізноманітнення процесуальної форми провадження у злочинах став Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року “Про посилення відповідальності за хуліганство”, яким встановлена не тільки підвищена відповідальність за цей злочин, що знайшов значне поширення на території СРСР, а й особливий процесуальний порядок провадження у справах даної категорії. Протокольна форма мала назву “перевірочна діяльність”, або просто “кримінально-процесуальна перевірка”. Результати перевірки являлися доказами на основі яких суддя приймав рішення про порушення кримінальної справи, складав обвинувачення і виносив постанову про віддання правопорушника до суду. Перевірочну діяльність проводили органи дізнання. При цьому опитували очевидців, отримували характеризуючи дані про особу правопорушника, а також законом дозволялося проведення таких слідчих дій: огляд місця події, затримання і особистий пошук. Перевірочні дії проводились протягом 5 днів.

Кримінально-процесуальний закон допускав можливість затримання правопорушника і застосування до нього запобіжного заходу. Особи затримувалися органами міліції або іншими органами дізнання і утримувалися під вартою. Підстави і порядок визначалися ст.106 КПК України.

З метою підвищення ефективності застосування передбачених законом кримінально-правових засобів боротьби з дрібним розкраданням державного або громадського майна. Президія Верховної Ради УРСР Указом від 3 квітня 1975 року поширила порядок провадження у злочинах, передбачених ч.1 ст.206 КК, на злочини, передбачені ч.1 ст.85 КК УРСР.

Подальше застосування встановленого законодавцем порядку провадження у злочинах, передбачених ч.1 ст.85 і 206 КК УРСР, показало, що ця форма провадження, незважаючи на деякі недоліки, за своєю сутністю придатна для використання і себе виправдовує.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 20 березня 1985 року “Про внесення змін і доповнень в кримінально-процесуальний і цивільно-процесуальний кодекси УРСР”. Протокольна форма проводилась по 19 злочинах.

Порядок провадження встановлений цим Указом характеризувався такими основними відмінами від раніше чинного:

В