має місце до порушення кримінального переслідування (публічний

позов).Дізнання ні за яких обставин не можливе після того, як публічний

позов уже порушений. Отже, дізнання – це сукупність попередніх

досліджень, здійснювані посадовою особою судової поліції, котра повинна

обставини справи перш ніж власне публічний позов буде заявлений в

юриспруденцію покликану його розглянути і висловитися по суті.

Термін “дізнання” походить від слова “дізнавати”, “дізнати що-небудь” і

означає “допитуватися, узнавати, розпізнавати, довідуватися, розшукувати,

усвідомлюватися, переконуватися в чому-небудь, узнавати докладно і

правильно що-небудь”.

За визначенням В. М. Тертишника, - дізнання – це основана на законі

розшукова, доказувальна, та правозастосовча діяльність наділених

процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно –

розшукової юрисдикції, спрямована на виявлення, попередження, запобігання

та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення

завдань кримінального судочинства.

Пропонуються інші поняття:

Дізнання – основана на законі діяльність уповноважених державних органів

по попередженню, виявленню, відверненню і розслідуванню злочинів,

розшукових заходах так і в процесуальних діях.

Під дізнанням відповідно до чинного законодавства слід розуміти форму

кримінально – процесуальним законом діяльність органів дізнання та осіб, які

провадять дізнання, по провадженню слідчих дій до встановлення особи, яка

може бути причетна до злочину, що не є тяжким, та по провадженню

невідкладних слідчих дій при розслідуванні тяжких та особливо тяжких

досудового розслідування, а також попередження, припинення розкриття

злочинів.

Історичні етапи розвитку інституту дізнання.

Вивчаючи інститут дізнання з метою більшого його вдосконалення, не

можливо залишити в стороні історію його розвитку (починаючи з руського

кримінального процесу до Своду законів і реформа руського кримінального

процесу, яка мала свої позитивні моменти, особливо змагальність кримінального

процесу, але за часів радянської влади коли почав діяти змішаний кримінальний

процес, вони втратили свій розвиток).

Дізнання згідно зі Статутом 1864 року зосереджено було в руках поліції під

частковим наглядом прокурора. Акти дізнання не мали ніякої юридичної сили, а

служили для судового слідчого лише підсобним матеріалом. Дізнання було

діяльністю тих керівних органів, на яких лежали обов’язки припинення і

попередження злочину.

Воно починалося не із заяви і бажання обвинувача розглядати дану справу, а

із вимог закону, який накладав на відомі органи повинність за обов’язком їх

служби приступити до розслідування справи, збиранню доказів. Дізнання

закінчувалось тоді, коли справа переходила у стадію попереднього слідства (тобто

коли вона передавалась судовому слідчому). Головне завдання дізнання –

розслідування злочинної події або випадку. Воно не ставило питання про вину тої

чи іншої особи. Дізнання мало обов’язок збирання всіх перших слідів злочинної

дії в повному обсязі. Завершуючи початкову стадію в ході кримінальної справи,

дізнання опрацьовувало матеріал, з якого розвивались інші частини провадження.

Дізнання було пов’язане з кримінальним переслідуванням, добуваючи йому

свідчення (дані), необхідні для правильного і успішного пред’явлення

обвинувачення перед судом.

Викладене свідчить про те, що дізнання кримінальної справи не порушувало,

а матеріали направляли судовому слідчому (народного комісаріату).

Першопочаткову регламентацію дізнання одержало в інструкції НКЮ РЕФЕР

про організацію радянської робочо-селянської міліції, прийнятої 1918 році. В

по провадженню дізнання входило:

і вказівками народних суддів і слідчих комісій;

внутрішніх справах, обшуку, огляду, виїмки, як за постановою народних суддів і

слідчих комісій, а в особливих випадках по власній ініціативі. В своїй діяльності

посадові особи радянської міліції керувалися постановами Робочо-селянського

уряду.

Таким чином, міліція була першим органом, якому в радянському

кримінальному процесі були надані функції дізнання. Тобто вони виконували

тільки три слідчі дії, які вважалися невідкладними: обшук, виїмка, огляд.

Прийнятий у 1922р. перший кримінально-процесуальний кодекс розширив

види органів дізнання. До числа органів дізнання були віднесені: органи міліції і

кримінального розшуку; органи інспекцій; продовольчої, санітарної, технічної,

законом до їх відання. Були сформульовані в статті 103 КПК завдання органів

дізнання. Органи дізнання повинні прийняти заходи до збереження слідів злочину

і перешкодити можливість скритися підозрюваному.

Якщо були достатні підстави вважати, що сліди можуть бути знищені то

органи дізнання мали право допитати підозрюваних, свідків, провести виїмку,

покарання не більше одного року позбавлення волі то органи дізнання могли

направляти справу до суду.

В 1926 році були розширені процесуальні права органів дізнання. Нагляд за

провадженням дізнання здійснювався слідчим.

Чіткі процесуальні границі між дізнанням і слідством були сформульовані

спочатку в Положенні про прокурорський нагляд СРСР в 1955 році і Основах

кримінального судочинства СРСР і союзних республік, а після в кримінально-

процесуальному кодексі прийнятому в 1960 році. Дізнання тоді провадилось у

справах за якими попереднє слідство є обов’язковим і у справах за якими воно не є

обов’язковим. За цим видом дізнання застосовувалась окрема основна і кінцева

форма попереднього розслідування деяких категорій кримінальних справ.

За чинним КПК дізнання провадиться у кримінальних справах за злочинами,

що не є тяжкими і за тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

Згідно із ст.101 КПК України органами дізнання є:

Міліція;

Податкова міліція;

Органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання;

Командири військових частин, з’єднань, керівники військових установ – у

справах про всі злочини вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і

військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах

про злочини, вчиненні робітниками і службовцями Збройних Сил України у

зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розвантажуванні частини,

з’єднання, установи;

Митні органи – в справах про контрабанду;

Начальники слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і

виховно-трудових профілакторіїв – у справах про злочини проти

встановленого порядку несення служби, вчиненні працівниками цих установ,

а також у справах про злочини вчиненні в розташуванні зазначених установ;

Органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі і порушення

протипожежних правил;

Органи прикордонної охорони – у справах про порушення державного

кордону;

Капітани морських суден, що перебувають в далекому плаванні.

Вище перелічені органи дізнання наділені правом провадити дізнання.

Для вказаних органів кримінально-процесуальна діяльність не є основним

видом діяльності.

Серед органів дізнання найбільший обсяг роботи по розслідуванню злочинів

виконує міліція. Вважається за потрібне зупинитися на діяльності цього органу.

Міліція – це державний