В основному будь-якої державної діяльності кладуть визначені законом основні засади /принципи/, що визначають суть і характер цієї діяльності. Вони є своєрідним дороговказом, з яким мають звірятися органи та посадові особи під час реалізації такої діяльності. Конституція України чітко визначає основні засади, на яких має здійснюватися правосуддя та судочинство щодо будь-яких справ.

До них належать:

Законність.

Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Самостійність судів і незалежність суддів.

Здійснення правосуддя виключно судами.

Участь наряду в здійсненні правосуддя.

Принцип з’ясування істини.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.

Принцип презумпції невиноватості.

Гласність судового процесу.

Принцип змагальності та диспозитивності.

Недоторканість та незмінюваність судів.

Принцип свободи від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів.

Принцип вільної оцінки доказів.

Принцип забезпечення всіх осіб які беруть участь у справі, права на захист їх законних інтересів.

Колегіальний та одноособовий розгляд справи.

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення.

Обов’язковість судових рішень.

Принцип публічності.

Принцип безпосередності дослідження доказів.

Принцип усності процесу.

Принцип державної мови судочинства.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Право на судовий захист.

Законність – це вимога нормативного характеру, яка зобов’язує судити і суддів при здійснення правосуддя керуватись лише законом. Дотримуватись законів – гарант правосуддя. Закон є єдиним критерієм для рішень суду у справі. Суд не має права осуджувати доцільність самого закону. Закон є законом, і оскільки він залишається в силі, що не скасований законодавцем, то його необхідно дотримуватись. В України визначається і діє принцип верховенства закону /хоча більшість юристів-процесуалістів вважають, що діє принцип верховенства права/. Конституція України є основною і звичайно має найвищу юридичну силу. Тому, що закони /найвищі нормативно-правові акти/ приймаються на основі Конституції, і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Ст. 8 Конституції України передбачає звернення громадян до суду для захисту порушених конституційних прав і свобод. Цей принцип є загально-правовим, що закріплений в Конституції, він і є принципом кримінального процесу та інших дисциплін юриспруденції. Закони можуть змінюватися, але в жодному разі й ні під яким приводом не повинні порушуватись. Ні який державний, громадський орган, посадова особа, чи громадянин не мають права /закон забороняє втручатись у діяльність суду/.

Здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом.

Для всіх громадян України діють однаково суди, однаково обов’язкові для всіх закони, єдиний для розгляду всіх судів порядок розгляду справ. Положення ст. 24 Конституції України вказує /передбачає/ і громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівень усіх учасників судового процесу означає, що вони наділені однаковими правами і мають такі ж обов’язки. Жодному суд не може надати переваг чи встановити обмеження.

Наприклад. Що стосується судочинства в кримінальному процесі, то обвинувачений, підсудний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач користується рівними правами щодо подання доказів і з’явлення клопотань.

Самостійність суддів і належність суддів.

Це одне з найважливіших засад демократичного правосуддя. Носіями судової влади в Україні є судді та у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії само самостійності суддів і незалежності судів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи громадяни та їх об’єднання, а також юридичні особи зобов’язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на суд забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Судам забезпечується свобода упередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечується:

Особливим порядком призначення, обрання притягнення до відповідальності та звільнення суддів.

Незмінністю та їх недоторканістю.

Порядком здійснення судочинства встановлення процесуальним законом, таємницю постановляння судового рішення.

Забороняється втручатися у здійснення правосуддя.

Відповідальність за неповагу до суду чи судді, встановлено законом.

Визначеним законодавством засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, а також іншими засобами їх правового захисту правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. І закону про статус суддів.

Вони зобов’язані: дотримуватись конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд справ з дотриманням встановлених законом строків; не розголошувати відомості що відповідно до закону становлять таємницю, відомості про особисте життя громадян; не допускати вчинків, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Судова реформа 1922 року направлена “на підвищення і зміцнення авторитету суду”, на створення єдиної судової системи під керівництвом органу юстиції – Народним Комісаріатом Юстиції. З моменту прийняття Конституції 1936 р. в законодавстві вміщений перелік органів на які покладено здійснення. Але в 1936 р. пізніше до 1953 р. правом застосування заходів кримінальних репресій наділені були деякі не судові органи їх називали “особливі народи” колегії НКВС-УНКВС. Уже в 1989 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про відновлення справедливості щодо жертв в період 30-40 рр.” Були скасовані рішення цих “особливих нарад” колегій. 17 квітня 1991 р. був виданий закон “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, який ліквідував наслідки беззаконня поновив право громадян.

Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завдання