Конституція України ст. 124 передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону “Про судоустрій України судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суд здійснює правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Участь народу у здійсненні правосуддя. За Конституцією України правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

А це значить, що в Україні правосуддя можуть здійснювати посадові особи держави, які звуться суддями, і представники народу /непрофесійні судді/, що обрані народними засідателями чи присяжними, тобто є три категорії осіб, які мають різний статус щодо здійснення правосуддя. Основною з цих категорій є така категорія осіб, які мають різний статус щодо здійснення правосуддя. Основною з цих категорій є така категорія осіб, які мають різний статус щодо здійснення правосуддя. Основною з цих категорій є така категорія осіб, для яких ця діяльність стала професійною /тобто професійні судді/, це посадові особи державної влади, які на конституційному рівні наділенні повноваженнями здійснювати правосуддя, і службова діяльність яких пов’язана з виконанням функцій щодо правової оцінки подій і фактів у правовідносинах, що виникли між заінтересованими суб’єктами відповідного права чи інтересу. Розгляд справ в апеляційному та касаційному, порядку здійснюють виключно професійні судді.

Конституція зафіксувала інститут народних засідателів і присяжних у галузі правосуддя.

У відповідності до ст. 65 Закону “Про судоустрій України” народними засідателями є громадянами України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередньо участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами судді.

Присяжними визначаються громадяни України, які у випадках передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом (ст. 68).

Принцип з’ясування істини.

Перм за все потрібно сказати, що ще вимога закону, яка зобов'язує суд і не тільки, я й інші державні органи і посадові особи, які ведуть судочинство всебічно і об'єктивно дослідити обставини, з тим, щоб з’ясувати істотні, юридично значущі факти, дати їм правильну правову оцінку і тим самим забезпечити правильне вирішенню обставин.

Цей принцип є конституційним бо в Конституції України про з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, і про забезпечення доведеності вини. Тільки з’ясувавши істину під час досудового слідства, також в суді, можна визнати людину винною у вчиненні злочину.

Наприклад, ст. ЗІ Конституції України передбачає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинів чи з’ясувати істину під час розслідуванню кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Конституція прийняла положення ст. 12 Загальної декларації прав людини, яка проголосила, що ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на таємницю його кореспонденції. Таємниця кореспонденції належить до особистих таємниць людини.

Крім цього /п.З ч.З ст.129 Конституції України /зазначає основні засади судочинства. І такою засадою судочинства є: забезпечення доведеності вини.

Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист.

Принцип правосуддя забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист долучив своє відображення перш за все в декількох нормах Конституції. Зокрема це ст. ч.2 ст.59, ст.6 ч.З ст.129 і ч.8 ст.63.

Ст. 59 передбачає, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безкоштовно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпеченню права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирі-шенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Норма цієї статті говорить яре те, що кожна особа має право на юридичну допомогу. І держава це право гарантує, діючи відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Правова допомога виражається у наданні консультацій 3 ЮРИДИЧНИХ питань, усних письмових довідок, щодо законодавства, складенні зяяв, скарг та інших документів правового характеру та ін.

Ніхто не має права здійснювати будь-який валив на особу у виборі нею захисника форм і методів здійснення захисту своїх прав. Законом передбачено, що у досудовому провадженні кримінальної справи як за-хисник допускається лише адвокат, ж в судовому розгляді такої справи за згодою підсудного як захисники можуть бути допущені близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Наданням правової допомоги на професійному рівні займаються адвокати їх діяльність регламентуються Законом України “Про Прокуратуру” від 19.12.92 р.

Ч.2 ст. 63 Конституції вказує на те, що підозрюваний чи підсудний має право на захист. Це конституційне право конкретизується КПК законодавством. Зокрема, ст. 431 КПК України дає визначення поняття підозрюваного, ст. 106 КПК України підстави для затримання. Ст. 43КПК України дає визначення поняття обвинуваченого.

Право на захист цих осіб реалізується в різних формах:

право мати побачення із