До складу Палати входять духовні лорди (lords spiritual) - ієрархи Англіканської церкви, що репрезентують її в парламенті. Серед них архієпископи Кентерберійський і Йоркський та 24 єпископи. Наявність такого представництва відображає не тільки її архаїчність, а і особливий характер зв’язків, що існують між церквою і самою державою.

Членами Палати Лордів є і так звані судові лорди, або лорди-юристи (law lords). До їх складу входять ті хто має статус «ординарного лорда з апеляції» (Lords of Appeal in Ordinary). Вони призначаються монархом переважно з числа суддів апеляційного суду, і виконують повноваження до досягнення 70-и річного віку. Формально маючи однакові з іншими членами права, лорди-юристи не беруть участі в загальних політичних засіданнях Палати, якщо на них не розглядаються питання відправлення правосуддя. Засідання ж самих судових лордів проходять в окремому приміщенні, і визначаються як форма діяльності судової інстанції – Палати Лордів (найвищої апеляційної інстанції в кримінальних справах в Англії, Уельсі та Північній Ірландії і в цивільних справах у цілому Сполученому Королівстві).В цих засіданнях, крім 12 судових лордів, також беруть участь ті лорді які є членами Палати за спадковістю, чи згідно з довічним призначенням і займали в минулому вищі судові посади, і лорд-канцлер, котрий, будучи членом Кабінету Міністрів і головою Палати Лордів в цілому, поєднує функції притаманні органам законодавчої, виконавчої та судової влад.

Палата Громад є єдиним виборним центральним органом влади в країні. До її складу входять 659 депутатів обраних на загальних виборах за мажоритарною системою відносної більшості. Парламентські вибори – одна з найважливіших, а до недавнього часу (після вступу до ЄС характерними стали загальні референдуми) ледь не єдина реальна гарантія демократії в Великобританії. На основі результатів парламентських виборів формується не лише Палата Громад, а і Кабінет Міністрів. Отже, важно переоцінити їх роль.

Основні принципи щодо процедури виборів формувались протягом довгого часу і жваво реформуються до сьогодні. Серед таких змін, що відбулись в XX ст., варто відзначити: надання права голосу жінкам в 1928 р.; пониження центру активного виборчого права з 21 до 18 років; дозвіл на дореєстрацію в списках виборців після 10 жовтня.

Для виборів вся територія Сполученого Королівства поділяється на 659 виборчих округів з приблизно рівною кількістю населення, з яких 539 в Англії, 61 в Шотландії, 41 в Уельсі і 18 в Північній Ірландії.

На території округу складається список виборців. Раніше до нього вписували всіх осіб, що мають право голосу і постійно проживають в даному окрузі станом на 10 жовтня поточного року. До списку також входять військовослужбовці, які проходять службу за кордоном, працівники посольств і консульств, моряки, їх сім’ї, які тимчасово не проживають, але якби не рід занять, то обов’язково проживали б в даному окрузі. Зараз кожен, хто переселився в цей округ, і виписаний з попереднього списку, може бути включений в список округу в будь-який час за досить не складною процедурою.

Не можуть голосувати на виборах: іноземці (окрім громадян країн співдружності, що постійно проживають в Великобританії); особи, яким не виповнилося 18 років; душевнохворі; пери і п’єресси (крім перів в Ірландії) і особи, засуджені за порушення виборчого законодавств, а також за тяжкі злочини.

Щодо пасивного виборчого права, то тут відсутній чіткий перелік вимог. Кандидат повинен бути громадянином Сполученого Королівства і мати 21 рік. Не можуть балотуватися: професійні судді, військовослужбовці (крім тих. що перебувають у відставці), державні службовці, і ще досить довгий перелік осіб, що змінюється урядом. Деякі обмеження діють ще з XIX століття. Зокрема позбавлені права бути обраними до Палати представники духовенства (незалежно від конфесії).

Щоб зареєструватись кандидатом до Палати Громад потрібно подати відповідну заяву до місцевого органу влади (на базі якого працює окружна виборча дільниця), залучитись підтримкою 10 осіб, які наділені виборчим правом, та сплатити заставу в розмірі 500 фунтів стерлінгів ( котра не повертається якщо кандидат набере менше 5% голосів).

Не існує якихось обмежень щодо кількості зареєстрованих кандидатів чи їх партійної приналежності, але переможцями найчастіше стають представники консерваторів чи лейбористів.

Голосування проходить таємно, але можливе і волевиявлення по пошті (потрібно поставити свій підпис) чи за дорученням. Таке право надається особам, котрі не можуть прийти на свою дільницю (інваліди чи ті, хто перебуває за кордоном).

Строк повноважень Палати - п’ять років, але зазвичай вони припиняються достроково. Розпускає Палату монарх за поданням прем’єр-міністра. Слід зазначити, що жоден парламент за останні пів століття не працював повних п’ять років. Прем’єр-міністри користуються правом розпуску в момент найбільшої популярності своєї партії, задля її перемоги на виборах. Про майбутній черговий чи позачерговий розпуск Палати Громад повідомляється за 10 днів до нього відповідною королівською прокламацією. Згідно парламентського правила, новий парламент збирається через 20 днів після розпуску старого. Отже, відведено приблизно 30 днів для проведення виборів. Після розпуску Парламенту 11 квітня 2005 вибори були призначені на четвер 5 травня. Цікаво, що голосування, з 1935 р. завжди проходить в четвер. Планується 11 травня провести перше засідання на якому оберуть спікера і проведуть присягу новообраних членів.

Не існує мінімального бар’єра, який треба подолати. При однаковій кількості голосів, переможець визначається жеребом. Мажоритарна система відносної більшості в умовах двопартійної системи не завжди визначає реальну думку населення.

Партія, котра виграла найбільше місць в парламенті через нерівномірність округів могла отримати менше відсотків голосів, ніж її конкуренти. Крім