Процесуальний порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину регулюється ст. 106 КПК України. Кримінально-процесуальний кодекс України. –К., Юрінком, 2002

Про кожний випадок затримання підозрюваного орган дізнання чи слідчий зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, години, дня, місяця, року, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному права мати побачення із захисником до першого допиту. Протокол затримання підписується особою, що його склала, затриманим та іншими особами, які були присутні або брали участь в проведенні затриманні. З моменту складання протоколу затримання особа набуває прав підозрюваного. В даному протоколі обов’язково повинно бути зазначено про роз’яснення їй цих прав.

У випадку, якщо затриманий або інша особа, що брала у часть в проведенні затримання відмовиться підписати протокол, то це зазначається в ньому і стверджується підписом особи, яка склала даний протокол. Протокол затримання є підставою для поміщення затриманого в ізолятор тимчасового тримання.

Місцями тримання затриманих осіб є відповідні камери в ізоляторах тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, службові приміщення прикордонних військ, штрафні ізолятори виправно-трудових установ, дисциплінарні ізолятори виховно-трудових установ, каюти на морських суднах, камери на гарнізонних гауптвахтах тощо.

Про затримання підозрюваного орган дізнання зобов’язаний повідомити його сім’ю. Крім того, може бути повідомлена адміністрація за місцем роботи або навчання затриманого.

Процесуальне затримання підозрюваного з оформленням його відповідним протоколом є допустимим тільки після порушення кримінальної справи. Це пов’язано з тим, що підстава підозрювати особу у вчиненні злочину завжди виникає пізніше ніж достатні дані, які вказують на ознаки злочину, тобто підстава для порушення справи. Але, фактичне, тобто фізичне затримання і доставлення затриманого до органу досудового слідства можливе і до порушення кримінальної справи.

Про проведене затримання орган дізнання або слідчий зобов’язаний протягом 24 годин зробити письмове повідомлення прокурору, для чого в органах дізнання використовується відривний бланк, а також на вимогу прокурора подати матеріали, що стали підставою для затримання.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

- звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;

- звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою;

- доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Моментом затримання, з якого обчислюється максимально дозволений 72-годинний строк, вважається момент доставлення підозрюваного до органу дізнання, слідчого чи іншої посадової особи, яка має право проводити затримання, а якщо затримання проводиться на підставі постанови про затримання, винесеної органом дізнання, слідчим чи прокурором, – то з моменту фактичного її затримання.

Змінами внесенеми до КПК України (ст. 165-2) передбачено, що якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п’ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк Закон України „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 12.07.2001р., Відомості Верховної Ради України, 2001, № 44.

Крім того, законодавець, при наявності виключних обставин, дозволяє затримання підозрюваного на строк більший ніж 72 години. Так, ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що „капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України”. А в разі необхідності дана особа може бути направлена разом з матеріалами дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.

Але, у випадку вчинення діяння, передбаченого кримінальним законодавством України, під час перебування судна в порту України капітан судна зобов’язаний передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України. Кодекс торговельного мореплавства. –К., 2000

На практиці затримання завжди супроводжується особистим обшуком підозрюваного, який повинен проводитись з дотриманням вимог ст. 184 КПК України. У випадку проведення обшуку у зв’язку з затриманням законодавець не вимагає винесення постанови слідчого і санкції прокурора. Це зумовлено тим, що даний обшук є складовою частиною проведення іншої процесуальної дії – затримання. Але про обшук повинен бути складений окремий протокол, який підписується всіма особами, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.

Крім того, окремі протоколи складаються при необхідності проведення освідування затриманого та огляду його одягу.

Відразу після затримання особи, перед її допитом, їй повідомляється у вчиненні якого злочину її підозрюють, обов’язково вказуючи юридичну кваліфікацію останнього, а також роз’яснюється її право на захист, про що складається відповідний протокол. Про складення даного протоколу робиться відмітка в протоколі допиту підозрюваного.

Допит затриманого повинен проводитись негайно після затримання, а при неможливості негайного допиту – не пізніше 24 годин після затримання. Негайність допиту затриманого зумовлена необхідністю забезпечення його