“Особливості кримінально-процесуальних правовідносин при провадженні дізнання.”

ПЛАН

Поняття та ознаки правовідносин при провадженні дізнання

а) поняття правовідносин;

б) структура правовідносин;

в) передумови виникнення правовідносин;

г) суб’єкти правовідносин;

д) правовідносини при провадженні дізнання.

Кримінально-процесуальна правосуб’єктність органу дізнання і особи, що провадить дізнання.

Кримінально-процесуальні правовідносини прокурора з начальником органу дізнання та особою, що проводить дізнання.

Кримінально-процесуальні правовідносини начальника органу дізнання та слідчого з особою, що проводить дізнання.

Література по темі

Конституція України. -К, 2005.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Горский М.К. Соотношение дознания и предварительного следствия. Львов, 1965.

Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні. К.: Тип. МВС України, 1999.

Дубинский А.Я., Сербулов А.М. Меры пресечения в советском уголовном процессе. К., 1980

.Курочка М. Легалізація оперативно-розшукової діяльності у доказуванні // Право України. 1999. № 10., с. 34-36, 53.

Огородник А., Ковтюк Є. Окремі проблемні питання застосування запобіжного заходу – застави // Право України. 1997. № 12., с. 45-47.

Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие., Л., 1984.

Ляш А.А. Вещественные доказательства в доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса: Уч. пособие., К., КВШ МВД СССР, 1991.

Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан., К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник., Київ: Либідь, 1999

Никоненко М.Я. Визначення моменту встановлення особи, яка вчинила злочин // Право України., 1999. № 1. с.92

Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник // За ред. Ю.М. Грошевого. Харків: “Право”, 2002.

Руководство по расследованию преступлений //А.В. Гриненко, Т.В. Каткова, Г.К. Кожевников и др. Харьков: Консум, 2001.

Следственные действия (процессуальная характеристика и психологические особенности): Уч. пособие. Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984.

ВСТУП

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Швидке розкриття злочину – це покладений державою на органи дізнання і досудового слідства обов’язок якомога швидкого порушення кримінальної справи при виявленні ознак злочину, встановлення обставин його вчинення і винної особи, максимально можливого наближення цих дій до моменту вчинення злочину Завдання швидкого розкриття злочинів може виконуватись різними шляхами – інтенсифікацією і раціоналізацією діяльності посадових осіб органів досудового розслідування, оптимальним законодавчим визначенням порядку й процедур їх діяльності, належним фінансуванням, матеріально-технічним, кадровим забезпеченням, використанням досягнень науково-технічного процесу, удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства тощо.

Важливе значення для вирішення завдань кримінального судочинства має питання взаємодії між різними суб’єктами, що наділені повноваженнями щодо здійснення кримінально-процесуальної діяльності.

Сьогодні ми розглянемо питання пов’язані з особливостями кримінально-процесуальених правовідносин при провадженні дізнання.

Це питання є досить актуальним з огляду на те які завдання стоять перед органами дізнання на сучасному етапі розбудови демократичної України.

Перше питання.

Поняття та ознаки правовідносин при провадженні дізнання

А) Поняття та ознаки правовідносин

Правовідносини - це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами — носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності — і забезпечуються державою.

Ознаки правовідносин:

1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.

Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин з тваринами, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за допомогою права. За негуманне поводження з собакою людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що покликані захищати тварин.

У колишні часи (середньовіччя) суб'єктами права визнавалися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, у Росії в 1593 р. був покараний батогом і засланий до Сибіру церковний дзвін, що «дзвонив» у зв'язку з убивством царевича Дмитра.

2. Є ідеологічними відносинами — результатом свідомої діяльності (поведінки) людей. Правовідносини не можуть виникати, не проходячи через свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, доки зміст правових норм не усвідомиться людьми, не стане їх правосвідомістю.

3. Є вольовими відносинами, які проявляються в двох аспектах:

а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки правовідносини виникають на підставі правових норм;

б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин — вони зв'язані предметом інтересу, досягненням його результату.

Правда, правовідносини можуть виникати і припинятися поза волею (інтересом) їх учасників (наприклад, потерплий від злочину всупереч свому бажанню залучається у кримінально-процесуальні правовідносини зі злочинцем і судом).

Однак реалізація правовідносин можлива лише на підставі виявлення волі (інтересу) їх учасників. При цьому є правовідносини, для виникнення яких необхідне волевиявлення всіх їх учасників (договір купівлі-продажу), а є правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з учасників (проведення обшуку).

4. Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нормою фактів. Правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, або, інакше, норми права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права вже закладені правовідносини, але в абстрактній формі (

Проте не можна вважати, що наявність правових норм автоматично призводить до виникнення правовідносин. Можливий і такий варіант, коли правові норми реалізуються, але правовідносин немає. Правда, таке трапляється вкрай рідко, наприклад, виникнення правовідносин у разі вирішення справи на підставі аналогії права.

5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені