На шляху до досягнення даної мети суб’єкти процесу мають вирішити низку конкретних завдань. Завдання – це те, що має бути зроблено на тому чи іншому етапі процесу для досягнення його метию.

Зміст кримінального процесу становить втілена у форму правових відносин діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, а також інших учасників процесу, спрямована на вирішення названих завдань у галузі боротьби зі злочинністю.

Кримінальний процес є єдністю змісту і форми: змістом кримінального процесу є кримінально-процесуальна діяльність, а того формою – кримінально-процесуальні відносини, встановлений законом порядок провадження процесуальних дій.

Кримінальній процес не вичерпується системою дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, спрямованих на вирішення завдань кримінально-процесуального провадження.

У кримінальному процесі можна виділити три основних елементи:

кримінально-процесуальне право, тобто право, що регламентує кримінально-процесуальну діяльність;

засновану на законі та інших нормах процесуального права діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

правовідносини учасників процесу.

Яким є зв’язок цих елементів? Це зв’язок змісту та форми.

Кримінально-процесуальне право являє собою закріплену в законі та забезпечену державним впливом типову модель діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду по здійсненню правосуддя.

Кримінально-процесуальні відносини – це, по-перше, правовідносини судом; по-друге, це правовідносин вказаних суб’єктів процесу з потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим та іншими учасниками процесу, а також правовідносини цих учасників процесу між собою.

Кримінальний процес – це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних; встановлення об’єктивної істини та забезпечення захисту прав і свобод людини, захист суспільства та громадян від злочинних посягань, забезпечення правильного застосування закону та здійснення правосуддя.

Поняття „кримінальний процес” та „правосудця” близькі, але не тотожні. Правосуддя (справедливий суд) здійснюється судом. Тільки суд може визнати людину винною у вчиненні злочину та накласти на неї покарання. Правосуддя – органічна частина кримінального процесу. Воно спрямоване на вирішення його основного завдання – забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб на кожного, хто вчинив злочин, було накладено справедливе покарання та жоден невинний не був притягнутий до відповідальності Правосуддя основна, але не єдина частина і функція процесу.

ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Завдання кримінального процесу сформульовані в Кримінально-процесуальному кодексі України. Ці завдання є такими:

Злочин – це суспільно небезпечне, протиправне, аморальне та винне діяння (дія або бездіяльність), відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, вчинене осудною та деліктоздатною особою.

Діяння в кримінально-правовому розумінні – протиправна, суспільно небезпечна, і, що не менш важливо, усвідомлювана поведінка особи (дія чи бездіяльність), що знаходиться в причинному зв’язку з негативними наслідками. Дія – активна вольова поведінка особи, спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність – пасивна поведінка особи на яку покладені певні обов’язки, що проявляється в невжитті необхідних дій щодо запобігання негативних наслідків при наявності реальної можливості їх відвернення.

Під розкриттям злочину мається на увазі встановлення особи, яка вчинила злочин, та всіх епізодів її злочинної діяльності. Факт розкриття злочину в практичній діяльності органів досудового розслідування формально ототожнюється з затриманням підозрюваного, його арештом чи притягненням особи як обвинувачуваного. Але слід мати на увазі, що вказані рішення можуть прийматись тільки при одержанні такої несумнівної системи доказів, яка б беззаперечно підтверджувала, що саме підозрюваний (обвинувачуваний) скоїв злочин, і виключала б можливість іншого твердження.

Викриття винних означає встановлення всіх осіб, причетних до вчиненого злочину, та отримання неспростовних доказів, що підтверджують винність кожного з них, з’ясування і доведення за допомогою доказів усіх епізодів злочинної діяльності кожного із обвинувачуваного.

Встановлення об’єктивної істини – це досягнення такого рівня певності знань, що без сумніву відповідає дійсності, повне і всебічне дослідження всіх обставин справи як тих, що викривають, так і тих, що виправдують обвинуваченого, а також тих, що пом’якшують або обтяжують його відповідальність, встановлення всіх фактів, що належать до предмета доказування і необхідні для розв’язання справи по суті.

Істина – це повна і точна відповідність суджень реальній дійсності.

Під істиною в кримінальному процесі розуміють відповідність висновків органів дізнання, слідчого, прокурора і суду про всі істотні обставини справи (подію злочину, винність особи тощо) тому, що мало місце в дійсності.

У вирішенні питання встановлення об’єктивної істини ми виходимо з того, що кожний злочин – це діяння, яке в силу загального закону про взаємозв’язок і взаємозумовленість усіх предметів, фактів, явищ матеріального світу детерміновано навколишнім середовищем, обумовлено ним, відображається в ньому.

Кожному засобові вчинення злочину відповідає відома сукупність слідів. Аналізуючи той або інший засіб учинення злочину, можна заздалегідь уявити собі, де і які сліди можуть бути залишені, і навпаки, відштовхуючись від окремих виявлених слідів, можна уявити собі засіб, яким зроблено злочин.

Необхідно відзначити, що діяльність слідчого, органу дізнання, прокурора або суду не можна розглядати як заволодіння готовими доказами. Цей процес містить у собі активну діяльність з пошуку джерел інформації, закріплення отриманих даних і їх дослідження. Доведення не обмежується пізнанням істини для себе. Воно спрямовано на