Коли ми володіємо принципом, писав Ежен Віоле-ле-Дюк, будь-яка творча робота є можливою, навіть легкою, йде правильним ходом, методично, маючи результатом якщо не шедевр, то хороші достойні твори.

І, навпаки, хто не розуміє окремих принципів та не усвідомлює їх концептуальної системи у всій повноті, у того нерідко не тільки в голові сумбур, а і в справах плутанина.

Питанням принципів права, принципів юридичного процесу взагалі й принципів кримінального процесу зокрема приділяється значна увага в юридичній літературі. Але питання цілісної системи принципів кримінального процесу ще досліджено недостатньо. Більше того, в сучасній юридичній науці автори дещо по-різному визначають систему принципів кримінального процесу й проводять їх класифікацію. Одні автори включають у таку систему чотирнадцять основних положень, другі – одинадцять, треті – п’ятнадцять. В.П. Бож’єв не безпідставно називає вісімнадцять конституційних принципів кримінального процесу, включаючи до них такі засади, як принцип охорони честі і гідності особистості і принцип свободи оскарження дій і рішень суб’єктів, відповідальних за ведення справи.

Традиційно в юридичній літературі всі принципи кримінального процесу поділяють на конституційні (закріплені в Конституції держави) та інші (суто кримінально-процесуальні).

При цьому важливо відокремлювати принципи кримінального процесу від принципів судоустрою, а також принципів організації і діяльності окремих правоохоронних органів.

Принципи судоустрою – це принципи організаційні, вони визначають побудову судової системи, взаємозв’язок усіх ланок судової влади. По-іншому кажучи, принципи судоустрою – принципи організаційні, а принципи процесу – принципи функціональні1.

На слушну думку М.М. Михеєнка, слід розрізняти такі принципи:

суто організаційні, наприклад, назначуваність слідчих;

організаційно-функціональні, наприклад, колегіальність;

функціональні, тобто суто кримінально-процесуальні, наприклад, презумпція невинуватості, змагальність.

Принципи кримінального процесу – це принципи діяльності слідчого, органів дізнання, прокурора і суду з розгляду заяв і повідомлень про злочини, дізнання, розслідування, судового розгляду кримінальних справ, касаційного провадження та перегляду справ за нововиявленими обставинами, тобто це принципи виконання суб’єктами процесу своїх процесуальних функцій (розслідування, захисту, обвинувачення, правосуддя), принципи діяльності, направленої на вирішення завдань саме кримінального процесу.

За визначенням М. М. Михеєнка, система засад кримінального процесу охоплює: конституційні засади: 1) законність; 2) державна мова судочинства; 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) повага до гідності особи, невтручання з її особисте і сімейне життя; 5) право людини на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла, 7) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, 8) з’ясування істини; 9) забезпечення підозрюваному, об-винувачуваному, підсудному права на захист; 10) презумпція невинуватості, 11) свобода від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів; 12) здійснення правосуддя виключно судами; 13) участь народу у здійсненні правосуддя; 14) незалежність і недоторканність суддів, підкорення їх лише законові; 15) змагальність судового розгляду; 16) гласність судового процесу; 17) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень; 18) обов’язковість рішень суду; інші засади: 1) публічність; 2) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів; 3) вільна оцінка доказів; 4) безпосередність дослідження доказів; 5) усність процесу.

У цілому ця думка змістовна, але не може не викликати доповнень, зауважень і більш глибокого розгляду.

По-перше, в конституції України знайшли відображення і такі загальноюридичні принципи, як справедливість, відповідальність держави за шкоду, заподіяну громадянинові державними органами чи її посадовими особами (ст. 56 Конституції України). На підставі цих положень у кримінальному процесі виник і розвивається інститут реабілітації незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності, відшкодування їм моральної і матеріальної шкоди. Першоджерелом цього інституту є принцип реабілітації невинуватих осіб, закріплений у ст. 56 Конституції України.

По-друге, в кримінальному процесі гарантується захист не лише окремих конституційних прав і свобод людини (недоторканшсть. житла, особи тощо), а й повинно забезпечуватись забезпечення всіх гарантованих Конституцією і міжнародними правовими актами прав, і свобод людини (непорушність права приватної власносгі тощо).

Тому доцільно вести мову про єдиний принцип кримінального процесу –принцип забезпечення прав і свобод людини, в рамках якого знаходять окреме проявлення його функціональні інститути: забезпечення недоторканості особистого життя особи, житла, таємниці телефонних розмов, листування, телеграфної та іншої кореспонденції, непорушності права, власності

По-третє, до принциів кримінального процесу, на нашу думку, слід відносити такі загальні і фундаментальні положення: документування процесуальних дій і рішень (ст. 129 п.7 Конституції України); забезпечення безпеки учасників кримінального процесу; повага та захист честі і гідності людини; гарантованість доступу до правосуддя; забезпечення ознайомлення обвинувачуваного з обвинуваченням і допустимість судового розгляду справи тільки в рамках предявленого обвинувачення; прокурорський нагляд на досудових стадіях та підтримання державного обвинувачення прокурором в суді; допустимість застосування примусових і запобіжних заходів лише в разі крайньої необхідності; неприпустимість примушування до свідчень проти самого себе, членів своєї сім’ї і своїх близьких, родичів; заборона повороту до гіршого стосовно обвинуваченого в апеляційній та касаційній стадіях процесу. Детальніше про ці засади йтиметься при їх окремому розгляді.

У кримінальному процесі знаходять закріплення принципи різного рівня узагальненості: загальноправові принципи — принципи, характерні для всіх галузей права (наприклад, законність, справедливість, рівність людей перед законом і судом); міжгалузеві – принципи, характерні для деяких галузей права (наприклад, притаманні як цивільному, так і кримінальному процесу принципи гласності судового процесу, об’єктивної істини, незалежності суддів); галузеві принципи — принципи, характерні тільки для окремої галузі права (наприклад, щодо кримінального процесу, то це презумпція невинуватості обвинуваченого, публічність, недопустимість примусу до свідчень проти самого себе і своїх