Процесуальний закон наділив органи оперативно-розшукової юрисдакції правом здійснення слідчих дій саме з метою ефективного використання оперативно-розшукової діяльності в розкритті злочинів. Задум законодавця полягає в тому, щоб на першому етапі розслідування (розслідування „по гарячих слідах”) велася активна, наступальна робота з розкриття злочину з використанням усього арсеналу заходів і засобів правоохоронних органів.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання має здійснюватись лише в передбаченій процесуальним законом формі і з дотриманням принципів кримінального процесу Вона включає:

прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та повідомлень про злочини та вжиття по них необхідних заходів або вирішення питання про порушення кримінальної справи у разі безпосереднього виявлення ознак злочину (ст. 94-100 КПК України);

провадження дізнання у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини (ч. 2 ст. 104 КПК України);

провадження дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими чи особливо тяжкими (ч. І ст. 104 КПК України);

досудову підготовку матеріалів у протокольній формі (ст. 425-429 КПК України);

провадження слідчих дій в порядку виконання окремих доручень слідчого або іншого органу дізнання (ст. 114, 118 КПК України);

участь в окремих слідчих діях, що провадяться слідчим (ч. 3 ст. 114 КПК України).

З числа названих видів процесуальної діяльності органу дізнання власне дізнанням, як таким, вважається лише самостійна процесуальна діяльність органу дізнання щодо розгляду заяв про злочин й порушення кримінальної справи, провадженню невідкладних слідчих дій, провадження в рамках протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Дізнання здійснюється за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законом для провадження досудового слідства, за декотрими спеціально обумовленими винятками, доповненнями та положеннями. До числа загальних положень, що характерні для всіх форм дізнання та не властиві попередньому слідству, можна віднести такі.

Особа, яка провадить дізнання, не користується процесуальною самостійністю в тому обсязі, яким користується слідчий. При незгоді з вказівками прокурора щодо питань про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про зупинення справи орган дізнання (особа, яка провадить дізнання) має право оскаржити їх вищому прокурору, але не припиняючи виконання цих вказівок. Такі вказівки прокурора обов'язкові до виконання, так само як і вказівки про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, провадження окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин.

Повноваженнями по провадженню тих або інших процесуальних дій закон наділяє не саму особу, яка провадить дізнання, а „орган дізнання”. Тому для особи, яка безпосередньо провадить дання, обов'язковими є вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, в яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповноважив орган дізнання), підлягають обов'язковому затвердженню керівником органу дізнання.

Отже, затвердженню керівником органу дізнання підлягають постанови особи, яка провадить дізнання, про виконання таких процесуальних рішень і дій: порушення кримінальної справи, направлення заяви (повідомлення) за підслідністю; відмову в порушенні кримінальної справи; направлення кримінальної справи за підслідністю; закриття, зупинення, поновлення провадження у справі; розшук обвинуваченого; проведення таких слідчих дій, як , виімка, освідування, зняття інформації з технічних каналів зв’зкуу, накладення арешту на майно, вклади та кореспонденцію, ексгумацію трупа, затримання підозрюваного; обрання, зміну або скасування запобіжного заходу; етапування; притягнення особи як обвинуваченого; привід свідка, потерпілого, привід чи розшук обвинуваченого, відсторонення обвинуваченого від посади.

Затвердженню керівником органу дізнання безперечно підлягають всі процесуальні акти, які має санкціонувати прокурор, чи які проваджуються лише за рішенням суду. Ті документи, які підлягають затвердженню тільки керівником органу дізнання, набувають юридичної сили з моменту їх затвердження останнім.

Низка процесуальних актів не потребує затвердження їх керівником органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за винятком протоколу затримання); постанова про виділення або об’єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; постанова про приєднання речових доказів до кримінальної справи; протокол явки з провиною та інші документи. Складання таких документів і віднесено до компетенції особи, яка провадить дізнання, а не органу дізнання. Вони набирають законної сили з моменту їх підписання особою, яка провадить дізнання.

Міліція як орган дізнання. Органи внутрішніх справ є правоохоронними органами виконавчої влади, до складу яких входить міліція. Саме міліція розглядає більшість заяв і повідомлень про злочини та, порушуючи кримінальні справи, нерідко проваджує дізнання.

Дізнання в міліції здійснюють карний розшук, державна служба боротьби з економічною злочинністю, органи охорони громадського порядку, ДАІ, паспортні підрозділи тощо.

Міліція, особливо районної і міської ланки, найбільш наближена до населення. Тому співробітники міліції, як правило, першими виявляють злочини і вживають заходів щодо їхнього розкриття. Цим і пояснюється те, що міліція наділена правом порушувати кримінальні справи і здійснювати оперативно-розшукові заходи і слідчі дії з переважної більшості скоєних злочинів.

Важливою особливістю правового статусу міліції є те, що вона як орган дізнання наділяється правом здійснення оперативно-розшукових заходів та провадження процесуальних дій. В цьому є певний сенс. Такий підхід дає можливість ефективно поєднувати оперативно-розшукові заходи з провадженням слідчих і інших процесуальних дій для забезпечення розкриття злочинів.

З огляду на це спроби створення в органах внутрішніх справ спеціальних підрозділів — відділів дізнання, співробітники яких позбавляються оперативних повноважень, а займаються провадженням слідчих дій у межах повноважень органів дізнання є недоречними . Як по суті, то це дорівнює