Постанови дізнавача, винесені згідно з законом у кримінальних справах, які перебувають в його провадженні, обов'язкові дня виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Дізнавач зобов'язаний:

- у кожному випадку отримання повідомлень про злочин негайно приступити до перевірки таких повідомлень, а в разі виявлення ознак злочину, у межах своєї компетенції порушити за згодою з начальником органу дізнання кримінальну справу та негайно приступити до провадження необхідних слідчих дій чи здійснити дізнання в протокольній формі досудової підготовки матеріалів;

- при провадженні дізнання вживати всіх передбачених законом заходів, використовувати всі свої повноваження та наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби й свої знання для розкриття злочину, викриття осіб, винних у вчиненні злочину, встановлення істини, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, захисту прав і свобод людини, розв’язання задач кримінального процесу;

- у взаємостосунках з підозрюваним виходити з конституційного принципу презумпції невинуватості, згідно з яким він не винним, доки його провина не буде доведена, всі сумніви у справі, якщо вичерпані можливості їх усунути, тлумачи та розв'язувати на користь підозрюваного;

- при провадженні слідчих та інших процесуальних дій роз’яснити учасникам процесу їх права та обов'язки, а також надавати можливість їх реалізації, вжити всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення безпеки учасників процесу.

Дізнавач вправі:

здійснювати слідчі та інші процесуальні дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України застосовуючи при цьому звукозапис, фотографування, кінозйомку, відеозапис та інші науково-технічні засоби й методи, які не є небезпечними для життя й здоров'я людини;

затримувати та допитувати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, застосовувати інші примусові заходи в разі крайньої необхідності на підставі та в порядку, передбаченому законом;

давати доручення оперативним підрозділам щодо проведення оперативно-пошукових заходів та окремі доручення органам дізнання щодо провадження розшукових і слідчих дій, якщо їх провадження необхідно в іншій місцевості за межами юрисдикції дізнавача, вимагати від них сприяння в провадженні окремих слідчих дій;

вносити подання щодо усунення причин і умов злочину;

призначати підозрюваному захисника з числа адвокатів чи інших фахівців у галузі права в разі відсутності у обвинуваченого коштів для оплати послуг захисника;

вимагати забезпечення власної безпеки шляхом вжиття передбачених законом заходів;

подавати скарги на дії та рішення начальника органу дізнання в передбаченому законом порядку.

У разі незгоди дізнавача з рекомендаціями чи вказівками начальника органу дізнання про затримання підозрюваного, обрання чи зміну запобіжного заходу, дізнавач має право подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У такому випадку прокурор передає справу слідчому.

Дізнавачу забороняється:

проваджувати дії, не передбачені законом чи в такому порядку, який не відповідає вимогам чинного законодавства;

без наявності передбачених законом підстав і умов крайньої необхідності обмежувати конституційні та інші права й свободи людини;

проваджувати розслідування за наявності підстав для самовідводу;

домагатися показань та здобувати докази шляхом насильства, погроз або інших незаконних заходів;

використовувати самому та залучати до справи недостовірні фактичні дані, джерело і засіб отримання яких невідомі чи дані, здобуті незаконним шляхом;

розголошувати дані про обставини особистого життя людини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків, якщо такі дані не є доказами вчинення злочину;

використовувати свої повноваження на шкоду інтересам правосуддя.

Дізнавач несе кримінальну відповідальність за примушування давати показання шляхом незаконних дій — за статтею 373 КК України, грубі порушення права особи на захист — за статтею 374 КК України, завідомо незаконні затримання, привід або арешт особи — за статтею 371 КК України, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності — за статтею 372 КК України та в інших передбачених законом випадках.

Гарантії діяльності дізнавача:

Дізнавач процесуально самостійний і при провадженні дізнання підкоряється тільки закону. Ніхто не має права вимагати від нього інформацію, яка є у кримінальній справі. Кримінальна справа може бути витребувана лише прокурором, начальником органу дізнання, слідчим та начальником слідчого підрозділу чи їхніми заступниками, у межах повноважень, визначених Кримінадьно-процесуальним кодексом та їх функціональними обов'язками.

Дізнавач недоторканний. Притягнення дізнавача до кримінальної відповідальності можливе тільки з дозволу Генерального прокурора України, його заступників чи прокурора області.

Дізнавач вважається діючим в стані ризику і тому не підлягає кримінальній, цивільній чи іншій відповідальності у зв'язку з визнанням судом незаконними його рішень, якщо при цьому з боку дізнавача не були допущені зловживання владою, які спричинили настання тяжких наслідків. Обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної особам відповідними незаконними дами дізнавача, покладається на державу”.

Прокурор — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст 121 Конституції України покладаються:

представництво інтересів громадян або держави в суді у визначених законом випадках;

нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції;

підтримання державного обвинувачення в суді;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов'язаних з обмеженням свободи громадян.

Представництво прокурором інтересів громадян чи держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на забезпечення інтересів держави та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, у разі неспроможності ними самостійно їх захищати. Частково функція представництва може здійснюватись і в стадії досудового розслідування.

Формами представництва є: звернення до суду з позовними заявами, участь у судовому розгляді справи і використання при цьому своїх повноважень обвинувача та представника, внесення апеляційного та касаційного подання на судові рішення або заяви про перегляд справи в порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами.

Нагляд — це