Дипломна робота

на тему:

„Поняття та види суб’єкта злочину у злочинах в сфері службової діяльності”

ЗМІСТ

Вступ 3-5

Розділ 1. Поняття суб’єкта злочину в сфері службової діяльності як елемента складу злочину 6-26

Розділ 2. Загальна характеристика злочинів у сфері

службової діяльності 27-37

Розділ 3. Види суб’єктів злочину у злочинах в сфері

службової діяльності 38-56

Висновки 57-59

Список використаних джерел 60-63

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Поняття суб’єкта злочинув сфері службової діяльності як елемента складу злочину.

Розділ ІІ. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

Розділ ІІІ. Види суб’єктів злочину у злочинах в сфері службової діяльності.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

На сьогоднішній день Україна перебуває у стані складних, суперечливих за своїм змістом, неоднозначних за наслідками процесів реформування, докорінної зміни суспільних відносин. Саме тому на даному етапі історичного розвитку забезпечення внутрішньої стабільності, правопорядку і законності в нашій державі набуло доленосного значення.

Адже йдеться про важливі суспільні компоненти, на яких грунтується національна безпека держави. А що може бути важливішим за безпеку держави, за безпеку її громадян? І це запитання далеко не риторичне. Відповідь на нього лежить у площині етнонаціонального виміру українства і детермінована стратегічною метою – побудовою правової, соціальної держави, де найвищою соціальною цінністю є людина.

Як правильно, на мою думку, зазаначається в підручнику „Кримінальне право України”: „Зростання злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України і деякими іншими негативними чинниками. Це ставить перед державою серйозні завдання боротьби з таким явищем. Необхідно добиватися припинення зростання злочинності, а потім й її істотного скорочення. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи” Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. –С.3.

Ефективна боротьба зі злочинністю неможлива без ефективного кримінального законодавства. Значним кроком на шляху удосконалення даної галузі права стало прийняття в 2001 році нового Кримінального кодексу України, що набрав чинності з 1 вересня 2001р.

Керуючись положеннями Конституції України Кримінальний кодекс закріплює верховенство права і має своїм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безепеки, довкілля, конституційного устрою України, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Значної шкоди суспільним інтересам завдають злочини у сфері службової діяльності.

Основним Законом України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України Конституція України. – К., 1996. – Ст.19.. Це положення Конституції поширюється на всіх службових осіб, на яких би посадах вони не перебували. За деякі порушення в сфері службової діяльності чинним кримінальним законодавством України передбачена кримінальна відповідальність.

Новим Кримінальним Кодексом України злочини у сфері службової діяльності виділені в окремий розділ.

До злчинів у сфері службової діяльності законодавець відніс:

-зловживання владою або службовим становищем (ст.364);

-перевищення влади або службових повноважень (ст.365);

-службове підроблення (ст.366);

-службова недбалість (ст.367);

-одержання хабара (ст.368);

-давання хабара (ст. 369);

-провокація хабара (ст.370).

Особливо важливе значення набуває боротьба з злочинами у сфері службової діяльності сьогодні, коли нова влада оголосила про нові стандарти в побудові суспільних відносин в нашій державі.

У зв’язку з цим тема моєї дипломної роботи є досить актуальною. Адже дуже важливим є з’ясування поняття суб’єкта злочину у злочинах в сфері службової діяльності.

Цим і зумовлено вибір мною теми дипломної роботи.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ В СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ.

Для притягнення до кримінальної відповідальності та визнання особи винною необхідно встановити, що в скоєне нею діяння містить склад конкретного злочину, зокрема, що дана особа досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність та чи є вона осудною.

Особистість на стадії формування може бути визнана суб’єктом кримінальної відповідальності починаючи з певного віку, в міру набуття нею необхідного рівня правової свідомості, що передбачає здатність усвідомлення суспільної небезпечності своєї протиправної поведінки. В силу цього визначення вікових меж кримінальної відповідальності неповнолітніх має свої особливості.

В науковій літературі термін „суб’єкт злочину” поняття досить розроблене, а у нормах кримінального закону вперше термін „суб’єкт злочину” з’явився лише з прийняттям нового КК України 5 квітня 2001 року. До прийняття нового Кримінального кодексу України у багатьох статтях Кодексу вживались більш широкі за змістом терміни: „особа, яка вчинила злочин”, „особа, яка засуджується”, „особа винна у вчиненні злочину” тощо Кримінальний кодекс УкраЇни.-К.: Політвидав України,1990.-Ст.ст.8,9,30.. Власне такі поняття не в повній мірі відображали саме поняття суб’єкта злочину, а лише окремі його ознаки.

Слід одразу зазначити, що не всі ці новації можуть бути визнані як задовільні й належним чином продумані, такі, що базуються на проведених наукових дослідженнях. В питаннях нормативного закріплення інституту суб’єкта злочину викликає заперечення суттєве розширення вікових меж кримінальної відповідальності за злочини, за які вона настає із 14-річного віку.

Аналізуючи ч. 2 ст. 22 КК України, постає питання: чи не занадто непохитним правилом є механічне перенесення на неповнолітніх обсягу кримінальної відповідальності дорослих за вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого (ст. 116 КК України)?

Загальновідомо, що кримінальне право України побудовано на концепції суб’єктивного ставлення в вину. Виходячи з того, що інтелектуальна ознака вини характеризується усвідомленням