Діяння не може кваліфікуватися за ст. 367 КК України, якщо дії, неналежне виконання яких завдало зазначеної у ст. 367 КК України шкоди, не входили в коло обов'язків цієї посадової особи.

За ст. 367 КК України діяння може кваліфікуватися лише за умови, що посадова особа могла виконати свої обов'язки, що у неї була можливість вчинити необхідні дії. Якщо посадова особа такої можливості не мала або коли вона була поставлена в такі умови, за яких вона не могла належним чином виконати свої службові обов'язки, то вона не може відповідати за ст. 367 КК України.

Склад злочину, передбаченого ст. 367 КК України, відсутній у діях посадової особи незалежно від характеру причин, що не дали їй можливості виконати покладені на неї службові обов'язки. Такими можуть бути будь-які поважні, як об'єктивні, так і суб'єктивні обставини: відсутність спеціальних знань, низький рівень кваліфікації, покладення на посадову особу службових обов'язків у такому обсязі, яких вона фізично не могла виконати, тяжка хвороба і т. ін.

Недбалість посадової особи може кваліфікуватися за ст. 367 КК України лише у тих випадках, коли внаслідок недбалості була заподіяна істотна шкода державним, громадським або приватним інтересам громадян. Якщо така шкода не була заподіяна, то в діях посадової особи складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України, немає.

За ст. 368 КК України кваліфікується одержання незаконної винагороди лише посадовою особою. Одержання незаконної винагороди робітниками підприємств, установ чи організацій, які не є посадовими особами (п. 1 примітки до ст. 364 КК України), за виконання ними роботи чи надання послуг, що входять у коло їх службових обов'язків, кваліфікується за ст. 354 КК України.

Незаконне одержання працівником державної установи чи організації, який не є посадовою особою, у будь-якому вигляді матеріальних благ чи вигід майнового характеру у значному розмірі (на суму, яка у два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням службового становища, кваліфікується за ст. 354 КК України.

У тих випадках, коли працівники, що не є посадовими особами, отримують ту чи іншу оплату із застосуванням обману чи зловживаючи довір'ям і цим заподіюють державі або громадській організації істотної шкоди, їх дії кваліфікуються за ст. 190 КК України.

Не можуть кваліфікуватися за ст. 368 КК України дії приватних осіб, які видавали себе за посадових осіб або самовільно присвоїли собі звання представника влади або посадової особи (ст. 353 КК України). Якщо вчинені при цьому суспільно небезпечні діяння мають ознаки самостійних злочинів, то дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів - за ст. 353 КК і відповідною статтею КК України (наприклад, ст. 190 КК України) Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.-К., 1994.-С. 591..

За ст. 368 КК України кваліфікуються також дії працівників, які тимчасово виконують обов'язки посадової особи, хоча б і за усним розпорядженням керівника, який правомочний давати такі розпорядження, якщо ці працівники одержали хабара у зв'язку з виконанням і використанням цих тимчасових обов'язків.

Хабар – це незаконна винагорода, якою може бути лише майнова цінність, гроші або послуги майнового характеру. Вигоди або послуги немайнового характеру (характеристики, рекомендації, рецензії і т. ін.) не можуть визнаватися хабаром. У постанові в конкретній справі Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що хабар завжди має матеріальний, майновий характер, але предметом хабара можуть бути не тільки гроші чи речі, що передаються посадовій особі у власність, але й інші матеріальні права і послуги, до яких належить, зокрема, право користування житлом.

У справі було встановлено, що Шавло одержав однокімнатну квартиру за відпуск поза чергою директорові заводу «Ковкий чугун» двох меблевих гарнітурів, а також одного меблевого гарнітуру голові завкому профспілки цього ж заводу. Отже, як зазначив Пленум Верховного Суду України, хабарем може бути і право користування житлом, визнавши правильною кваліфікацію дій Шавло за ч. 1 ст. 368 КК України Практика прокурорского надзора при рассмотрении судами уголовнных дел.- М, 1987.- С. 383-385..

Оскільки злочин, передбачений ст. 368 КК України, є корисливим, предмет хабара має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, матеріальні цінності), право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовими повноваженнями і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Склад злочину, передбаченого ст. 368 КК України, є не лише тоді, коли посадова особа одержала хабар для себе особисто, але й тоді, коли вона одержала його для близьких їй осіб (родичів, знайомих тощо). При цьому не має значення, як фактично було використано предмет хабара.

Давання хабара полягає в передачі посадовій особі матеріальних цінностей, права на майно