Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11 березня 1999 р. вирок залишено без зміни. В нього внесено уточнення, що 5 тис. 850 доларів та 1 тис. 300 грн. мають бути передані в дохід держави як гроші, нажиті злочинним шляхом.

К. засуджено за те, що він, працюючи директором представництва виробничо-технічного забезпечення і комплектації обласного підприємства електрозв’язку „Київоблтелеком” і будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з весни 1995 р. по грудень 1997 р. неодноразово одержував хабарі в особливо великих розмірах, у тому числі шляхом вимагательства від приватних підприємців та керівників комерційних структур за виконання в їх інтересах дій, які він міг вчинити з використанням свого посадового становища.

Як вбачається з матеріалів справи, К. обіймав посаду директора представництва виробничо-технічного забезпечення і комплектації, що є складовою частиною Київського обласного підприємства електрозв’язку „Київоблтелеком”, і названа посада не віднесена до категорій зазначених в п.2 приміток до ст.368 Кримінального кодексу України, отже, його не можна вважати посадовою особою, яка займає відповідальне становище. Тому із судових рішень виключено вказівку на те, що К. під час вчинення злочину як посадова особа займав відповідальне становище Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.06.2000 у справі К.-Практика судів України в кримінальних справах.-К., 2000..

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи питання висвітлені в дипломній роботі можна зробити висновки:

Відповідно до статті 18 КК України – суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Визнання юридичних осіб суб’єктами кримінальної відповідальності не відповідає принципам кримінального права – особистої (індивідуальної) відповідальності особи за вчинений злочин та наявності вини. За злочинні діяння, що мали місце у процесі діяльності юридичної особи, відповідає винна фізична особа, яка вчинила такі діяння. Відповідальність юридичних осіб визначається засобами адміністративного чи цивільного права (застосування до установ, підприємств, організацій штрафних санкцій, обмеження або заборона їхньої діяльності тощо).

Суб’єктом злочину можуть бути громадяни України, особи без громадянства та іноземці. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних співробітників та інших громадян, які відповідно до міжнародних угод і чинного законодавства не підлягають юрисдикції українського суду, розв’язуються дипломатичним шляхом .

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності (14-16 роками) пов'язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована.

Гуманізація кримінально-правової політики держави вимагає подальшого удосконалення Кримінального кодексу України. В зв'язку з цим, вбачається доцільним, в ст. 22 КК України встановити вікові межі кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 112, 116 КК України (за посягання на життя державного чи громадського діяча, за спричинення смерті в стані сильного душевного хвилювання) - з 16 річного віку, а не з 14 річного як це передбачено в чинному Кримінальному кодексі. Та доповнити ст. 22 КК України частиною третьою такого змісту: „Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа, яка хоча і досягла встановленого законом віку, але внаслідок психофізіологічного розвитку та соціальної незрілості не була здатна усвідомлювати фактичний характер і соціальний зміст своєї поведінки та її наслідки на момент вчинення нею конкретного суспільно небезпечного діяння. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного чи виховного характеру”.

Спеціальним суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності є службова особа. Поняття службової особи як суб’єкта злочинів в сфері службової діяльності дано у п. 1 примітки до ст. 364 Кримінального кодекса України. Відповідно до цієї примітки службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підпріємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

В залежності від статусу можна виділити океремі види суб’єктів злочину у злочинах в сфері службової діяльності:

Представники влади;

Особи які обіймають посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій;

Особи які обіймають посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій;

Особи, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Список використаних джерел

Нормативно-правові акти

Конституція України. – К., 1996. –47с.

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991року.

Кримінальний кодекс УкраЇни.-К.: Політвидав України,1990.-60с.

Закон України „Про державну службу”. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 52, ст.25-26

СУ РСФСР, 1917, № 4, ст.50.

СУ РСФСР, 1917, № 12, ст.170

СУ РСФСР. 1918, № 35, ст.467.

СУ РСФСР, 1919, № 58, ст.549.

СУ РСФСР, 1920, № 1-2, ст.7

СУ РСФСР, 1920, № 34, ст. 163

СУ РСФСР, 1921, №20, ст.122.

СУ РСФСР, 1921, № 60, ст.421.

СУ РСФСР, 1922, № 1, ст.4.

СУ РСФСР, 1922, № 5, ст. 54.

СЗ СССР, 1932, № 50, ст.298.

Учбова література

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2002. –416с.

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар.За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К., 2001 .-1104с.

Бажанов М.І. Кримінальне право України. Підр. Загальна частина. Дн.: Пороги. 2001 с.130

Международное уголовное право.-М.:1999. С.52

Ткаченко О.М.