Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, а при необхідності бере пояснення в особи, у проваджені якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явиться і виносить постанову:

1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання не має підстав.

2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд в праві обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід не пов’язаний із триманням під вартою.

Якщо для обрання затриманому запобіжний захід необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя в праві продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого – до 15 діб, про що вносяться постанови. У разі коли така необхідність виникає при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася суддя в праві відкласти його розгляд на строк до 10 діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк (ч. 1-6,8 ст. 165ќ КПК України).

Висновок

Таким чином, підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок про те, що запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, що застосовуються до обвинуваченого (підозрюваного) органом дізнання, слідчим, прокурором, судом чи суддею, у продовжені якого перебуває справа, з метою не допущення неправомірної поведінки з його боку, та спричиняють повний психологічний вплив на обвинуваченого (підозрюваного)або обмежують його особисту свободу.

Метою застосування запобіжних заходів, згідно із ст. 148 КПК, є недопущення того, щоб обвинувачений, підозрюваний скрився від слідства і суду, перешкоджав своїми діями встановленню об’єктивної істини у кримінальній справі, продовжував займатися злочинною діяльністю, а також перешкоджання виконання встановленого судовим вироком покарання.

Запобіжні заходи є одним із видів заходів процесуального примусу, їх складовою частиною.

Запобіжні заходи можуть застосовуватися лише при наявності зазначених у законі підстав для їх застосування . Такими підставами може бути наявність достатніх даних про те, що обвинувачений (підозрюваний) має намір:

- скритися від слідства чи суду;

- перешкодити встановленню об’єктивної істини у кримінальній справі;

- перешкодити виконанню покарання, передбаченого судовим вироком.

Ці підстави у літературі називаються дотичними.

Юридичною підставою є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвала судді про обрання запобіжного заходу.

Процесуальний порядок застосування, зміни і скасування запобіжних заходів регламентується КПК, законами України та іншими підзаконними нормативно – правовими актами.

Існують такі види запобіжних заходів: : 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадянської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування; 7) нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи застосовується до неповнолітніх обвинувачених (підозрюваних).

Тимчасові запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку передбачених статтями 106, 115, 165 КПК України.

Список використаної літератури

1. Рыжаков А.П. Меры пересечения – М.: Информ.- издательство дом «Филинъ», 1997- 176 с.

2. Зинатуллин З.З. Уголовно-процесуальное принуждение и его эфективность – Казань, 1981.

3. Лившиц Ю.Д. Меры пересечения в Советском Уголовном

процессе – М; Юрид мет.; 1964-138с.

4. Коврига З.Ф. Уголовно-процесуальное принуждение.-Воронеж: ИздвоВоронеж ун-та, 1975.

5. Советский уголовный процесс. Учебник для специальных средних учебных заведений МВД СССР.-Москва: Юридическая литература, 1984.-С.246

6. Карев Д.С. , Савгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголовных дел.-М.: Высшая школа, 1967.- 144с..

СССР.-Москва: Юридическая литература, 1984.-с.246

7. Михеєнко М.М. Молдован В.В. Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: навч.посібник для студентів юрид. вузів та факультетів-К.: Вен турі, 1997.-536 с.

8. Советский уголовный процесс. Учебник для специальных средних учебных заведений МВД СССР.- Москва: Юридическая литература, 1984.-с. 257.

9.Булатов Б.Б. Николюк В.В. Применение мер пересечения в целях обеспечения исполнения приговора //Советская юстиция.-1982.-№ 20.

10.Тертишник В.М. Кримінально – процесуальне право України. Навчальний посібник.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-576с.

11.Советский уголовный процесс. Учебник для специальных средних учебных заведений.-М.,1990.-430с.

12.Советский уголовный процесс. Учебник 3-е изд., перераб. И доп. –М.: Юрид. лит., 1984.-448с.

13.Тертишник В.М. Уголовный процесс.-Харьков: Арсин. ЛТД, 1997.-528с.