Декотрі автори доповнюють цю класифікацію вказівкою на такі види речових доказів, як продукти злочинної діяльності; речі, кинуті злочинцем на місці події; предмети, які зберігаються за відсутності на те законних підстав; нотатки або листи, складені зло-чинцем; зразки для порівняльного дослідження; засоби підготовки і.і приховання злочину.

Залежно від характеру причинного зв'язку з подією злочину пирізняються: предмети, які стали речовими доказами з причини свого призначення, належності та цінності (знаряддя злочину, пред-мети, на які спрямовані злочинні дії); предмети, що є носіями якостей, стану, ознак, які настали від злочинних дій; предмети, що мають ознаки, які належать одночасно до двох вказаних вище груп.

Названі класифікації, безперечно, мають наукову та практичну цінність. Використовуючи їх позитивні сторони, можна здійснити загальну класифікацію речових доказів та уточнити окремі класифікації. І насамперед, усі речові докази за їх зв'язком з подією злочину на поділити на дві групи: речові докази — сліди злочину та щ докази, які не є слідами злочину (інші речові джерела доказової інформації ). До першої групи слід віднести всі матеріальні об'єкти, що були з того середовища, де відбулася подія злочину, або внесені їй пиками події, які свідчать про різні обставини розслідуваного злочину, втягнуті в процес доказування й отримали статус речових доказів. [ 7, 224 ]

Речові докази — сліди злочину за названою підставою, у свою чергу, можуть бути класифіковані на знаряддя та засоби злочину об'єкти злочинного посягання; предмети, утворені злочинними діями; об'єкти, які з'явилися в матеріальному середовищі в результаті злочинного діяння; об'єкти, стан яких піддавався в ході злочину різним змінам.

За характером доказової інформації речові докази цієї групи можуть бути класифіковані на сліди-предмети, сліди-речовини, сліди-відображення. До окремої групи можна віднести сліди — письмові матеріали, які містять інформацію у знаковій формі, кодованому вигляді.

За фізичними розмірами (масою, обсягом) речові докази — сліди злочину поділяються на мікро- та макрооб'єкти. Під мікрооб'єктами розуміються слабко видимі або невидимі неозброєним оком в нормальних умовах спостереження малі кількості речовин або сліди — відображення фізичної дії, які перебувають у зв'язку з розслідуваною подією. За фізичними та доказовими якостями вони класифікуються на такі групи: мікрочастинки, тобто частинки різних матеріальних об'єктів розміром менше 2x2, які мають стійку форму і не є окремими предметами або їх деталями; мікрокількості рідких, в'язких, сипких, газоподібних речовин І нестійкими просторовими межами; мікросліди — відображення фізичної дії на мікрооб'єктах. До самостійної групи можуть бути віднесені мікропредмети, тобто мікротіла, що являють собою єдино ціле, мають стійку форму, пристосовані для здійснення даної діяльності, та предмети (певні мікротіла), розміром не більше 2x2. Це різні мікродеталі радіоапаратури та інших технічних пристроїв.

Такими, що не належать до слідів злочину, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які не були частиною того середовища, а в якому відбулася розслідувана подія, або не зазнали будь-яких змін у процесі її вчинення: об'єкти, які мають доказове значення з при чини відсутності на них будь-яких слідів, так звані "негативні обставини матеріального характеру"; речові джерела доказової інформації, виготовлені в процесі слідчого експерименту; зранки для порівняльного дослідження; похідні речові докази; гроші та інші цінності, нажиті злочинним шляхом. Це може бути непошкоджена пломба вагона, пістолет з відсутністю слідів пострілу в стволі, грошові знаки, виготовлені злочинцем під час слідчого експерименту у справі про фальш'ивомонетництво, тощо. [ 7, 225 ]

У розкритті та розслідуванні злочинів все більшого значення по бувають такі речові докази, як мікрооб'єкти. Вони залишаю практично на кожному місці злочину; мають свого роду "імуні проти знищувальної дії з боку зацікавлених осіб, оскільки невид для неозброєного ока; здатні нести інформацію доказового значим ня, що часто прямо вказує на особу, яка вчинила злочин, а це ло зволяє забезпечити швидке розкриття та розслідування злочину.

Діючий кримінально-процесуальний закон України (ст. 78 КПК) передбачає декілька видів речових доказів:

а) предмети, які були знаряддям вчинення злочину;

б) предмети, які зберегли на собі сліди злочину;

в) предмети, що були об'єктом злочинних дій;

г) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом;

д) інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винуватих або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Розглянемо кожен з цих видів речових доказів. І так перший з них це предмети, які були знаряддям вчинення злочину. В українській мові термін знаряддя означає: а) пристосування, прилад за допомогою якого виконується певна дія; б) те, що служить засобом у якійсь дії.

Тобто, як бачимо під знаряддям вчинення злочину потрібно розуміти будь-які предмети чи інші об'єкти матеріального світу спеціально виготовлені, пристосовані для вчинення злочину чи за допомогою яких були скоєні суспільно-небезпечні діяння.

Оскільки як знаряддя злочину можуть бути використані самі різні предмети С.М. Сирков пропонує поділити їх ще на декілька груп:

1 .За предметом посягання (видом злочину) знаряддя розрізняються на:

а) знаряддя злому; б) знаряддя вбивства; в) знаряддя підпалу тощо.

2.3а характером впливу знаряддя діляться на:

а) знаряддя механічної дії; б) вогнепальна зброя, вибухові пристрої; вибухові речовини; в) знаряддя термічної дії; г) знаряддя, дія