З.За ступенем складності знаряддя діляться на:

а) прості; б) складові; в) складні; г) машини; д) автоматичні пристрої.

4.3а призначенням (функціями) предмети класифікуються на:

а) предмети чи речовини, спеціально приготовлені для використання під час вчинення злочину; б) зброя; в) предмети, інструменти, пристосування і речовини, які використовуються у виробничій, науковій чи іншій діяльності; г) побутові предмети; д) інші предмети і речовини.

Дана класифікація є досить повною і розширює знання про об'єкти матеріального світу як знаряддя злочину. . [ 5, 153 ]

Другу групу речових доказів складають предмети, які зберегли на собі сліди злочину. Термін сліди може використовуватись як в широкому смислі, так і в вузькому. В українській мові термін слід вживається в декількох значеннях: а) відбиток ноги на якій-небудь поверхні; б) подряпина, рубець, пляма і таке інше, залишені чим-небудь; знак від чогось; в) те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі тощо.

На предметах можуть залишитись відбитки слідів злочину- це сліди рук, ніг, зубів, взуття, крові та інших виділень людини. Сюди потрібно віднести також сліди різних речовин (фарба, мастильні речовини), мікрочастин.

Таким чином, вказані предмети пов'язані зі злочином не безпосередньо, а через зазначені сліди. Як справедливо відзначають А.І. Вінберг та Р.С. Бєлкін, процесуальним джерелом доказів в даному випадку буде сам об'єкт матеріального світу (предмет), а сліди (властивості) - доказами. Якщо ці "властивості - докази" складають суть предмета, а його якості невідділимі від нього, тоді сам предмет виступає як носій доказової інформації.

Деякі науковці до речових доказів відносять зразки, які відбираються для порівняльного дослідження (ст. 199 КПК України). Інші - не визнаючи зразки речовими доказами, вважають, що вони несуть самостійну доказову інформацію і за своєю природою наближені до речових доказів. Ще частина вчених переконані, що зразки для експертного дослідження є самостійними засобами доказування, оскільки їх одержання передбачено законом як самостійна слідча дія.

Третю групу речових доказів складають предмети, які були об'єктом злочинного посягання. Під ними необхідно розуміти конкретні об'єкти матеріального світу, які були предметом злочину. Не слід ототожнювати об'єкт злочинних дій і об'єкт злочину, це різні правові інститути. Об'єкт злочину значно ширше поняття. Об'єкт злочинних дій це, як вказано вище, конкретні предмети на які спрямовано злочинне посягання. Сюди може бути віднесено крадене майно, автомашини, гроші, цінності, відеоапаратура, комп'ютерна техніка тощо.

Ще одним видом речових доказів є гроші, цінності та інші речі нажиті злочинним шляхом. Гроші і цінності, нажиті злочинним шляхом, за загальним правилом вказують безпосередньо на спосіб вчинення злочину, їх наявність не звільняє органи дізнання, слідчого, прокурора і суд від обов'язку доказування самого факту злочинної діяльності, а також його зв'язку з подальшим придбанням цінностей.

В процесі розслідування слідчий зобов'язаний за допомогою слідчих дій встановлювати зв'язок між злочинною діяльністю обвинуваченого і одержанням в результаті цієї діяльності грошей, придбанням на ці гроші дорогоцінних предметів, речей. Вказані гроші і цінності визнаються речовими доказами тільки після встановлення факту придбання їх злочинним шляхом, що має бути підтверджено зібраними у справі доказами.

Доказове значення грошей і цінностей нажитих злочинним шляхом, полягає насамперед в тому, що наявність у обвинуваченого певних цінностей (гроші, дача, автомашина тощо) в розмірі, що перевищує його законні трудові доходи, підтверджує сам факт злочинної діяльності.

Відмежування цінностей, які були предметом злочинного посягання від тих, які нажиті злочинним шляхом відіграє певну роль у кримінальній справі. Адже перші можуть бути повернуті їх власнику, а другі - підлягають звертанню в доход держави (п. 4 частини 1 ст. 81 КПК України).

І нарешті п'ятий вид речових доказів - це всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винуватих або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

2. Речовими доказами є отримані у встановленому законом порядку предмети, які були знаряддям злочину або зберегли на собі сліди злочину, або були об'єктами злочинних дій, або з'явилися в результаті вчиненого злочину, а також гроші та цінності, нажиті злочинним шляхом, і всі інші матеріальні об'єкти, які своїми якостями, ознаками, станом або місцезнаходженням відображають різні обставини предмета доказування (розслідуваної події) і можуть бути засобами до викриття злочину і встановлення об'єктивної істини у справі та відповідають вимогам достовірності. . [ 6, 301 ]

Для того, щоб той чи інший обґєкт набув значення речового доказу, має бути процесуально оформлено факти та всі обставини виявлення предмета, який має значення речового доказу. Предмети можуть надавати обвинувачений, потерпілий, інші учасники процесу, громадяни. Цю обставину також має бути зафіксовано в протоколі.

Підставами для віднесення матеріального об'єкта до числа речових доказів можуть служити:

а) відображення на ньому ознак, що характеризують особистість події (які вказують на конкретну особу), на знаряддя (зброя), що застосовувались ними;

б) відображення на ньому умов, в яких проходила подія (обстановка місця події);

в) наявність на ньому (в ньому) змін, пов'язаних з подією;

г) належність певній особі, якщо цей факт має значення для справи;

д) використання учасниками події;

е) виявлення в певному місці чи в певний час, якщо цей факт має значення для справи.

Як бачимо зв'язок тою чи іншого предмета зі злочином встановлюється за різними підставами. В той же час слід пам'ятати, що окремі предмети можуть стати речовими доказами по причині зв'язку не тільки з