Кримінально-процесуальний закон закріплює низку важливих положень, що виражають сутність, характер і демократизм апеляційного провадження. Ці положення в юрд. літературі називають основними рисами апеляції (раніше — касації). Як визначають М. М. Михеєнко,В.Т., В. П. Шибіко, основними рисами касаційного провадження є:

1)свобода оскарження вироків учасниками судового розгляду кримінальної справи;

2)поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості вироку;

3)ревізійне начало касаційного провадження;

4)можливість подання в апеляційну інстанцію нових(додаткових) матеріалів;

5)заборона погіршення становища засудженого при перегляді справи за його скаргою;

6)обов'язковість вказівок апеляційної інстанції для суду нижчого рівня.

Беручи до уваги те, що світова практика знає два види апеляційного провадження: 1).повну; 2). неповну апеляцію;, а також значення і завдання апеляційного провадження, вважаємо, що основними рисами апеляційного стадії слід вважати:

Риси повної апеляції:

1).повторне дослідження доказів у повному обсязі; реалізацію права учасника судового розгляду на перевірку рішення в кримінальній справі суду першої інстанції іншим складом суду, який є колегіальним і незалежним від суду, який постановив оскаржуване рішення;

2). надання суду нових доказів; поєднання перевірки законності з перевіркою обґрунтованості судового рішення і виправлення допущених судом першої інстанції помилок;

3). відсутність права на повернення справи до суду 1-ї інстанції; можливість подання в апеляційну інстанцію нових документів;

4). ухвалення нового рішення або залишення рішення суду першої інстанції без змін. право апеляційного суду витребувати у необхідних випадках додаткові докази;

Риси неповної апеляції:

1). заборона посилатися на нові докази, не розглянуті судом першої інстанції;

2). обмеженість досліджень доказів, яке в цілому грунтується на аналізові письмових доказів;

3). можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи можливість повернення справи до суду першої інстанцо суті ухваленого рішення. [ 10, 280 ]

В Україні в 2001 р. запроваджено змішану форму апеляції, яка поєднує деякі риси повної та неповної, а також має ознаки, притаманні тільки для неї:

1). надання суду нових доказів;

2). ухвалення нового рішення або залишення рішення суду першої інстанції без зміни;

3). можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи по суті ухваленого рішення;

можливість повернення справи прокуророві для провадження право апеляційного суду постановити свій вирок.

2. Суб'єкти, процесуальний порядок і строки розгляду в суді кримінальних справ у апеляційному провадженні.

Апеляцію може бути подано: 1) на вироки, що не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; 3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК (ст. 347 КПК). [ 4, 894 ]

Суб'єктами, які мають право подати апеляцію на зазначені рішення місцевих судів, є:

1)засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого;

2)виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання;

3)законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4)законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5)обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття справи;

6)обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

7)цивільний відповідач або його представник — в частині, що стосується вирішення позову;

8)прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосується вирішення позову; [ 4, 896 ]

11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12) інші особи у випадках, передбачених КПК (ст. 348КПК).

В апеляційному провадженні важливого процесуального значення набувають форма та зміст апеляції. Зміст, порядок підготовки апеляції і перелік документів, які додаються до апеляції, визначаються ст. 350 КПК. В апеляції мають бути відображені конкретні правові формулювання, оскільки від них залежать відповідні правові наслідки. Зокрема, в апеляції повинно бути зазначено: повну назву апеляційного суду, якому адресується апеляція; прізвище, ім'я та по батькові особи, яка подає апеляцію, її процесуальне становище, місце проживання або перебування; вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, число, місяць і рік їх постановлення та назву суду, який їх постановив; особу, щодо якої постановлено судове рішення, її прізвище, ім'я, по батькові; суть судового рішення, короткий його зміст; вказівку на те, в чому полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування; конкретне прохання, узгоджене з передбаченими ст. 366 КПК можливостями апеляційного суду. Прокурор та захисник в апеляції зобов'язані посилатися на аркуші справи, де є відповідний доказовий матеріал, та додати до апеляції її копії в кількості, необхідній для вручення їх кожному учаснику процесу, інтересів якого стосується апеляція.

До апеляції додаються документи, яких немає у справі, але на які є посилання в апеляції, а перелік цих документів наводиться в апеляції.

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від провадження в місцевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції (судове