відповідність висновків, які викладені у вироці, фактичним обставинам справи, фактам, які мали місце в дійсності та встановлені су-купністю доказів у справі.
Головуючий ставить усі ці питання на розв'язання суду. При цьому кожне питання він повинен ставити у такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негатив-ну відповідь.
Під час розв'язання кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. Головую-чий голосує останнім. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів.
Суддя, який залишився у меншості, має право викласти письмово свою окрему думку. Окрема думка при проголо-шенні вироку не об'являється, але приєднується до справи. Після набрання вироком законної сили окрема думка разом із справою направляється голові вищого суду для вирішення пи-тання про необхідність перегляду справи у порядку нагляду.
Розв'язавши в нарадчій кімнаті всі питання правосуддя, суд складає вирок. Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні, і підписаний усіма суддями.
Вирок може бути обвинувальним або виправдувальним.
Будь-який вирок складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частин.
Обвинувальний вирок виноситься тоді, коли зібраними та дослідженими в залі суду доказами з беззаперечністю та не-спростовно встановлено вину підсудного у вчиненні злочину, за яким йому було пред'явлено обвинувачення. «Обвинувальний вирок, - визначає ст. 327 КПК України, - не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена». При цьому суд не має права вийти за межі пред'явленого обвинувачення, і в разі, якщо в ході судового слідства будуть виявлені більш тяжкий злочин або нові епізо-ди злочинної діяльності підсудного, - виносить не обвину-вальний вирок, а повертає справу на дослідування [9].
У вступній частині вироку вказується, що він поста-новляється ім'ям України (держави), зазначаються наймену-вання суду, який виніс вирок, місце та час його постановлен-ия, склад суду, секретар суду, учасники судового розгляду, повні дані про підсудного, кримінальний закон, за яким він був відданий до суду.
Обвинувальний вирок може бути кількох видів:
з призначенням покарання;
без призначення покарання;
із звільненням від покарання;
з умовним застосуванням покарання.
Цими обставинами визначаються особливості описово-мотивувальної та резолютивної частин вироку.
Мотивувальна (описово-мотивувальна) частина об-винувального вироку повинна містити формулювання обви-нувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь винності, та докази, на яких грун-тується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначен--ням мотивів, за якими суд відкидає інші докази; обставини, пом'якшуючі або обтяжуючі відповідальність; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення без-підставною - підстави для цього.
Суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин; перехід до іншого, більш м'яко-го покарання; призначення покарання у вигляді направлення до виховно-трудового профілакторію; розв'язання питань, по-в'язаних з відстрочкою виконання вироку у відповідності із ст. 46і Кримінального кодексу України; звільнення підсудного від покарання.
Якщо суд визнає підсудного особливо небезпечним реци-дивістом, у мотивувальній частині вироку вказують підстави такого рішення.
У мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених ч. 7 та 8 ст. 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви застосування до засуд-женого до позбавлення волі певного виду виправно-трудової або виховно-трудової колонії або призначення йому позбав-лення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.
За наявності клопотань громадських організацій або тру-дових колективів про умовне засудження та про передачу їм підсудного для перевиховання та виправлення суд у мотиву-вальній частині вироку вказує мотиви задоволення або відхи-лення цих клопотань, а за відсутності таких клопотань - моти-ви покладення на певний трудовий колектив або особу, з їх згоди, обов'язку по нагляду за умовно засудженим та по про-веденню з ним виховної роботи (ч. 6 ст. 334 КПК України).
Якщо суд у відповідності із ст. 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним вжити щодо підсудного примусо-ве лікування або встановити над ним піклування, в мотиву-вальній частині вироку вказуються мотиви такого рішення.
Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох зло-чинів, передбачених різними статтями кримінального закону, але обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилося, в резолютивній частині вироку вказується про визнання підсуд-ного винним за одними статтями та про виправдання за інши-ми.
В резолютивній частині вироку мають бути зазначені вид та розмір як основного, так і додаткового покарання, призна-ченого засудженому за кожний злочин, визнаний доведеним, основна та додаткова міри покарання, що підлягають відбу-ванню засудженим за сукупністю злочинів.
Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.
Резолютивна частина вироку повинна грунтуватися на описовій його частині та випливати із неї. Неприпустимі про-тиріччя між описовою та резолютивною частинами вироку.
Якщо підсудного визнано особливо небезпечним рециди-вістом, про це теж вказується в резолютивній частині вироку.
Щодо засуджених до позбавлення волі зазначається вид виправно-трудової або виховно-трудової колонії, в якій засуд-жений повинен відбувати покарання.
У випадках, передбачених ст. 14 КК України, в резолю-тивній частині вироку вказується рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним піклування.
Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд вказує про це в резолютивній час-тині вироку.
Якщо призначається покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин,