в резолютивній час-тині вироку робиться посилання на ст. 44 Кримінального ко-дексу України та вказується вибрана судом міра покарання.
У резолютивній частині обвинувального вироку можуть також викладатися рішення з питань влаштування непов-нолітніх дітей засудженого, які залишилися без нагляду, забез-печення збереження майна засудженого тощо.
Якщо суд визнає можливим застосувати відстрочку вико-нання вироку, в резолютивній частині вироку визначаються тривалість відстрочки, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на яких, з їх згоди, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим та проведенню з ним виховної роботи.
Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо визнає необхідним поінформувати про це гро-мадськість, у резолютивній частині вироку вказує спосіб дове-дення вироку до її відома.
Якщо суд визнає за можливе застосувати умовне засуд-ження з передачею засудженого для перевиховання та виправ-лення громадській організації чи трудовому колективу, суд в резолютивній частині вироку вказує, якій саме громадській організації або трудовому колективу передається засуджений на перевиховання та виправлення або на який трудовий ко-лектив або особу, з їх згоди, покладається обов'язок по нагля-ду за умовно засудженим та проведенню з ним виховної робо-ти (ст. 335 КПК України).
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли:
не встановлено подію злочину;
в діянні підсудного немає складу злочину;
не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоказаністю провини підсудного особа, яка вчинила злочин, залишається не встановленою, суд виносить ухвалу про вжит-тя заходів до її встановлення (ч. 5 ст. 327 КПК України). На наш погляд, у такій ситуації завдання процесу залишаються взагалі не вирішеними, крім одного - правильного застосу-вання закону щодо одного з тих, хто, на думку слідства, при-четний до вчинення злочину. Сам злочин залишився не розк-ритим, а істина не встановленою. В такій ситуації суду було б доцільним виділяти щодо самої події злочину кримінальну справу в окреме провадження та направляти її на додаткове розслідування.
Зауважимо, що КПК Росії (ст. 309) щодо такої ситуації взагалі вимагає, щоб суд направляв усю справу прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, яка підлягає притяг-ненню як обвинуваченого.
На нашу думку, у разі постановления виправдувального вироку мало б сенс вручати зацікавленим особам копію виро-ку та роз'яснювати їм право на відшкодування шкоди, заподі-яної незаконним притягненням до відповідальності. При цьо-му суд повинен винести постанову про розв'язання даного пи-тання.
Виправдувальний вирок має таку ж структуру, як і обви-нувальний.
Вступна частина виправдувального вироку аналогічна відповідній частині обвинувального вироку.
Мотивувальна частина виправдувального вироку містить формулювання обвинувачення, пред'явленого підсуд-ному та визнаного судом не доведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, за якими суд відкидає докази обвинувачення.
Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальної шкоди (ст. 334 КПК України).
В резолютивній частині виправдувального вироку називаються прізвище, ім'я та по батькові виправданого; заз-начається, що підсудний у пред'явленому обвинуваченні виз-наний невинним і по суду виправданим; вказується про відміну запобіжного заходу, про відміну заходів до забезпе-чення цивільного позову та можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати та про порядок і строки оскар-ження вироку (ст. 335 КПК України).
У разі виправдання підсудного за недоведеністю його участі у вчиненні злочину або за відсутністю події злочину суд відмовляє у цивільному позові.
Якщо підсудного виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, суд залишає позов без розгляду (ст. 328 КПК України).
Проголошення вироку. Після підписання вироку судді по-вертаються до зали засідання, де головуючий або один з суддів проголошує вирок.
Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслуховують вирок стоячи.
Головуючий роз'яснює підсудному, його законному пред-ставникові, а також потерпілому, цивільному позивачу, ци-вільному відповідачу та їх представникам зміст вироку, стро-ки та порядок його оскарження.
Підсудному, засудженому до смертної кари, головуючий роз'яснює його право клопотати про помилування.
Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
Реалізуючи ідеї гуманізму та принцип презумпції добропо-рядності громадянина, ст. 342 КПК України вводить особливий порядок звернення до виконання виправдувального вироку або вироку, не пов'язаного з позбавленням волі: при виправданні підсудного або звільненні його від відбування покарання або при засудженні його до покарання, яке не пов'язане з позбавлен-ням волі, суд, якщо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
При постановленні обвинувального вироку та призна-ченні покарання, пов'язаного з позбавленням волі, суд обго-ворює питання про запобіжний захід. Він має право вибрати будь-який запобіжний захід, у тому числі й узяти засудженого під варту безпосередньо в залі суду, якщо до того є законні підстави.
З метою забезпечення права на захист та можливості ос-каржити винесений вирок засудженому в триденний строк після проголошення вироку вручається копія вироку, а якщо засуджений не володіє мовою судочинства, то ще й письмовий переклад вироку його рідною мовою.
Якщо стосовно слідства закон, піклуючись про з'ясування істини, встановлює заходи щодо захисту таємниці слідства та визначає можливість побачення з арештованим тільки з доз-волу слідчого, то після проголошення вироку суд, у відповід-ності з вимогою ст. 345 КПК України, зобов'язаний дати дозвіл близьким родичам засудженого за їх проханням на по-бачення з засудженим, який перебуває під вартою.
Вирок може бути оскаржений протягом семи діб з момен-ту проголошення, а засудженим, який