суді воно і вирішується. Але звільнення від відбуття покаран-ня такого засудженого при дотриманні ним належної поведінки та виконання покладених обов'язків (випробу-
вальних умов) або, навпаки, приведення вироку до реаль-ного виконання у разі недотримання цих умов вирі-шується судом у процесі фактичного виконання вироку.[3]
2. В процесі звернення вироку до виконання вирішу-ється судом питання про застосування давності виконан-ня обвинувального вироку щодо особи, засудженої до смертної кари (ч. З ст. 49 КК). Воно вирішується взалежності від ступеня збереження суспільної небезпеки
засудженим. Крім того, судом вирішується ще питанняпро неприведення до виконання вироку, повністю або Ічастині засудження за діяння, караність якого на момент звернення до виконання була усунена нововиданим кри-мінальним законом (ч. 6 ст. 404, ст. 405і КПК).
Б. Питання, які вирішуються судом у процесі фак-тичного (реального) виконання вироку.
І. Про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 52, 53 КК, ст. 407 КПК). Це питання розглядається суддею районного (міського) суду за міс-цем відбування покарання засудженим за спільним по-данням органу, що відає виконанням покарання, і спос-тережної комісії або служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради народних депутатів (державній адміністрації). Коли йдеться про умовно-дострокове звіль-нення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, то це питання вирішується за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.
Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплі-нарному батальйоні, то їх умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовується суддею війсь-кового суду гарнізону за місцем знаходження засуджено-го за поданням командування дисциплінарного баталь-йону.
Питання про застосування умовно-дострокового звіль-нення від покарання і заміну невідбутої частини покаран-ня більш м'яким вирішується судом за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого в порядку, встановленому ст. 407 КПК.[2]
2. Про застосування умовного звільнення з місць поз-бавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до "Раці (ч. І, 2, 3 ст. 52 КК; ст. 407іКПК). Це питання вирішується в розглянутому вище порядку при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесною працею довести своє виправлення.
З. Про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, що вже реально виконується, у випадках засудження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом'якшена (ст. 54 КК; ст. 405і КПК). Звільнення від покарання або його пом'якшення здійснюється судом негайно після набрання відповідним законом чинності за місцем відбування покарання засуд-женим за його заявою або поданням прокурора чи орга-на, який відає відбуванням покарання. Ухвала суду або постанова судді про звільнення від покарання або його пом'якшення повинна грунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.
4. Про звільнення від відбування покарання засуджено-го, який захворів на тяжку хворобу (ст. 109; ст. 408КПК). У випадку, коли засуджений до позбавлення волі захворів під час відбування покарання на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає від-буванню покарання, суддя районного (міського) суду заподанням адміністрації виправно-трудової установи і на підставі висновку лікарської комісії, а у випадку виникнення у судді сумнівів щодо його правильності — на підставі висновку судово-медичної (психіатричної) екс-пертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування покарання, про що виносить постанову. При цьому суддя
вправі застосувати до засудженого примусові заходи медичного характеру або передати його на лікування органам охорони здоров'я.
Суд обов'язково звільняє названих засуджених від дальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт або штрафу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, до подання судові про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу, адміністрація місць їх утримання має обов'язково додати копію вироку, особову справу засудженого та висновок спеціальної лікарської комісії. На вимогу суду можуть направлятись також інші матеріали, які мають значення до вирішення питання про звільнення засудженого.[5]
5. Про звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі, у зв'язку з визнанням їх інвалідами першої або другої групи (ст. 408і КПК)- Це питання вирішується суддею районного (міського) за місцем роботи особи, умовно засудженої до позбавлен-ня волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільненої з місць позбавлення волі з обов'язковим залу-ченням до праці, яка під час такої праці дістала інва-лідність першої або другої групи, на підставі подання органу, що відає виконанням покарання, та висновку лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК).
Якщо інвалідність названих осіб настала з причин, не пов'язаних з їх трудовою діяльністю, суд може або дост-роково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі.
6. Про скасування умовного засудження і відстрочки виконання вироку (ч. 5, 6 ст. 45; ч. 5 ст. 46і КК; ст. 4082 КПК). Дане питання вирішує суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого при наявності підстав, указаних у зазначених нормах кримінального закону, за поданням органів внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього — за спільним поданням органу внут-рішніх справ і служби у справах неповнолітніх, або за клопотанням громадської організації чи трудового ко-лективу, яким засудженого було передано на перевихо-вання і виправлення чи покладено обов'язок здійснювати нагляд за засудженим і проводити з ним виховну роботу.
7. Про звільнення від