Досудове слідство покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судом усіх завдань кри-мінального процесу [8].

Згідно зі ст. 111 КПК досудове слідство є обов'язковим в усіх справах, за винятком справ про злочини, перелічені в ст. 425 КПК (для них існує протокольна форма досудової підготовки матеріалів), а також справ приватного обвину-вачення (ч. 1 ст. 27 КПК), у яких досудове слідство прово-диться тільки у разі, якщо це визнають за необхідне про-курор або суд. Проте і в цих справах провадження слідства є обов'язковим, якщо злочин вчинено неповнолітнім або особою, яка внаслідок своїх фізичних або психічних вад не може самостійно здійснювати своє право на захист.

Дізнання — це основана на законі розшукова, доказу-вальна та правозастосовна діяльність наділених процесу-альними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямована на вияв-лення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення зав-дань кримінального судочинства.

Процесуальний закон наділив органи оперативно-роз-шукової юрисдикції правом здійснення слідчих дій з ме-тою ефективного використання оперативно-розшукової діяльності в розкритті злочинів. Задум законодавства по-лягає в тому,

щоб на першому етапі розслідування велася активна, наступальна робота з розкриття злочину з використанням усього арсеналу заходів і засобів правоохо-ронних органів [8].

Як уже було зазначено, в системі МВС, згідно з нака-зом Міністра внутрішніх справ України «Про невідкладні заходи щодо вдосконалення структури і організації діяль-ності штатних підрозділів органів внутрішніх справ Украї-ни» від 29 грудня 1995 р. № 880 створено штатні підрозділи дізнання, основними завданнями і метою яких є взаємо-дія з працівниками інших служб оперативного реагування на заяви та повідомлення щодо вчинених злочинів; вжит-тя ефективних заходів до встановлення осіб, які вчинили злочини; збирання і закріплення доказів; розкриття та розслідування злочинів.

Якщо при провадженні дізнання буде виявлено підста-ви для закриття кримінальної справи, орган дізнання має право за наявності обставин, що передбачені ст. 6 КПК, винести мотивовану постанову про закриття кримінальної справи, копію якої протягом доби надсилає прокурору.

Відповідно до ст. 104 КПК за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину і протягом 10 днів (ст. 108 КПК) проводить усі можливі слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила, після чого складає постанову про передачу справи слідчому, яка подається прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справи про тяж-кий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах десятиденного строку.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчо-му, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнан-ня продовжує виконувати оперативно-розшукові дії та повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'я-заний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Законодавець надає перевагу в розслідуванні органам досудового слідства, для яких розслідування — основна форма діяльності. Для органів дізнання — це лише одна, причому не основна функція (виняток становлять міліція,

податкова міліція, а також органи безпеки, для яких згідно зі статтями 2 і 10 Закону України «Про міліцію», стаття-ми 19, 21 і 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та статтями 2 і 24 Закону України «Про Службу безпеки України» виявлення і розкриття злочинів є одним із основних їхніх завдань та обов'язків1 і ведуть вони дізнання про злочини, які вчиняються у сфері їхньої основної діяльності).

В юридичній та нормативній літературі іноді вказуєть-ся на існування ще однієї самостійної форми досудового слідства — протокольної форми досудової підготовки ма-теріалів, яку здійснюють органи дізнання в порядку, пе-редбаченому статтями 425 і 426 КПК2. Це, на наш погляд, є помилкою. Безперечно, досудова підготовка матеріалів за вказаною формою належить до процесуальної діяльності органу дізнання і тому між нею та досудовим слідством є багато чого спільного, але це не дає підстав вважати її різновидом дізнання, досудового слідства чи якимось змішаним провадженням, оскільки при протокольному провадженні не провадяться слідчі дії, крім огляду місця події, яке, до речі, також може бути проведено до пору-шення кримінальної справи, як органом дізнання, так і слідчим. Досудова підготовка матеріалів має зовсім інші завдання, ніж стадія досудового слідства.

Розділ 3. Розслідування злочинів групою слідчих

Для розкрит-тя і розслідування розкрадань у великих та особливо ве-ликих розмірах, а також інших тяжких злочинів, якщо це пов'язано з виконанням значного обсягу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спільним рішенням керів-ників органу дізнання, слідчого підрозділу можуть ство-рюватися спеціальні слідчо-оперативні групи, у складі яких, як правило, буває кілька слідчих і оперативних працівників; про створення слідчо-оперативної групи ви-носиться постанова.

Створення і діяльність слідчо-оперативної групи не рег-ламентовані чинним кримінально-процесуальним законо-давством (ст. 119 КПК передбачає можливість створення лише слідчої групи).

Слід виділити характерні риси поняття слідчо-опера-тивної групи для того, щоб докладніше розкрити її сутність:

Слідчо-оперативна група є організаційною формою взаємодії слідчого з оперативними працівниками. Разом з тим ця діяльність базується на нормах кримінально-про-цесуального закону.

З організаційного боку слідчо-оперативна група по-єднує слідчих і працівників органів дізнання для вико-нання загального завдання — швидкого і повного роз-криття злочину.

З процесуального боку вона являє собою два форму-вання, що працюють узгоджено. Одне з них постійно ви-конує відповідні процесуальні