Група може бути створена на визначений період для виконання конкретного завдання, а також для розсліду-вання по справі в повному обсязі.

Взаємодія між членами групи має не випадковий, епізодичний характер, а є стійкою творчою співпрацею, основою для найбільш доцільного поєднання засобів і ме-тодів, властивих діяльності органів, що взаємодіють.

Керівництво слідчо-оперативною групою і координа-цію дій здійснює слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.

Суперечності між керівником групи та її учасниками вирішуються прокурором або начальником відповідного органу внутрішніх справ.

Відомо, що потреба в проведенні оперативно-розшуко-вої роботи, як правило,виникає при вчиненні таємних замаскованих злочинів, а велика кількість співучасників, значна кількість злочинних епізодів, розгалуженість зло-чинної діяльності зумовлюють тривалість та інтенсивність оперативно-розшукової роботи, роблять необхідним залу-чення слідчим працівників органів дізнання або постійно-го сприяння при провадженні слідчих і розшукових дій [9].

Слідчо-оперативна група створюється при черговій час-тині органу внутрішніх справ для забезпечення невідклад-ного реагування на повідомлення про злочини на кожну добу в складі слідчого, оперативних уповноважених, експерта-криміналіста, кінолога (п. 49 Інструкції про взаємодію) [10].

На практиці чисельність слідчо-оперативної груп буває різною. При цьому групи, які створюються для роботи по злочинах у сфері економіки, як правило, чисельніші, ніж у справах про злочини по лінії карного розшуку.

При комплектуванні слідчо-оперативних груп слід вра-ховувати не тільки ділові, а й моральні якості слідчих і співробітників органів дізнання, які залучаються до робо-ти. Успіх у роботі групи значною мірою залежить від нефор-мальних взаємовідносин її учасників, від соціально-пси-хологічної атмосфери, що склалася. На це слушно зверта-ють увагу в спеціальній літературі [11].

Особливе значення має вибір керівника групи. Ним при-значається один із слідчих або начальник слідчого підрозді-лу. Ця особа повинна бути не тільки кваліфікованим спеціа-лістом з розкриття злочинів, а й володіти відповідними організаторськими та особистими якостями, що забезпечу-ють йому роль лідера. За даними експериментальної психо-логії, для висунення лідера в процесі групової діяльності мають значення такі особисті якості, як ініціативність, енергійність, уміння організувати роботу, спілкуватися з людьми, зважати на думку інших, тактовність, скромність, впевненість, витримка, розум, винахідливість, самостійність [12].

Про створення слідчо-оперативної групи начальник орга-ну внутрішніх справ видає наказ, в якому перелічуються слідчі й оперативні працівники, які виділені для вклю-чення до складу групи, а також призначається керівник групи. Робота всіх членів групи проводиться за планом заздалегідь погоджених слідчих дій і оперативно-розшу-кових заходів. План складається членами групи та обго-ворюється всім її складом. У ньому зазначаються харак-тер роботи та її виконавці.

Динамічність і повнота планування досягається завдя-ки постійному взаємному обміну інформацією між слідчи-ми та органами дізнання, спільному обговоренню зібраних по справі слідчих і оперативних даних і висуненню на їх основі нових версій, постійному ознайомленню учасників групи з матеріалами, що їх отримали інші співробітники.

Загальний план розслідування складає керівник гру-пи. Індивідуальні плани для розслідування окремих епі-зодів злочину, дій конкретних осіб, плани виконання ок-ремих слідчих дій складає слідчий.

Існує багато різних поглядів щодо класифікації етапів досудового слідства. Розглянемо одну з них:

1. Провадження першочергових, невідкладних слідчих дій.

Подальше розслідування для виділення сукупності доказів, що дають можливість прийняти рішення про при-тягнення конкретної особи як обвинуваченого.

Процесуальні дії щодо притягнення як обвинуваче-ного, застосування запобіжних та інших заходів процесу-ального примусу.

Провадження розслідування з метою збору доказів, що дають можливість прийняти рішення про форму закін-чення досудового слідства.

Закінчення розслідування як заключна частина ро-боти по справі.

На першому етапі при провадженні невідкладних пер-шочергових слідчих дій з'ясовують та уточнюють обста-вини вчиненого злочину, виявляють і фіксують його сліди, встановлюють коло осіб, причетних до вчинення злочину, якщо можливо і необхідно, проводять затримання підоз-рюваного, посилений пошук джерел, з яких можна отри-мати найбільш повну інформацію про механізм події зло-чину. Дані, отримані процесуальним і непроцесуальним шляхом, використовують для побудови версій, намічають узгоджені плани спільної подальшої діяльності.

Для того, щоб правильно визначити, які дії повинні становити зміст цього етапу, доцільно керуватися реко-мендаціями, згідно з якими швидше й раніше за інші по-винні проводитися такі дії:

невиконання яких може призвести до втрати доказів
(огляд місця події, обшук, освідування; виїмка документів і предметів, що можуть бути речовими доказами, допит потерпілого; розшук і допит очевидців; затримання і до-пит підозрюваного, показання якого потребують інших
термінових заходів, як правило, обшук чи виїмка);

розшук злочинця з метою недопущення вчиненняним нових злочинів (оперативно-розшукові та розшукові заходи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, огляд і виїмка кореспон-денції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'яз-
ку), а також з'ясування ступеня причетності до вчиненого злочину певних осіб;

забезпечення відшкодування матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна (обшук, накладення арешту на майно);

від результатів яких залежить проведення інших невідкладних заходів або які необхідні для їх підготовки;

які дозволяють одночасно перевірити кілька версій, найкоротшим шляхом вирішити поставлені задачі;

які потребують значного часу для їх проведення (реві-зія, судово-бухгалтерська, судово-економічна та інші експер-тизи, доручення про виконання слідчих і розшукових дій).

Другий етап досудового слідства є логічним продовжен-ням першого. Можливе висунення нових версій, розши-рення кола осіб, підозрюваних у вчиненні злочину. Поряд із цим накопичують і перевіряють докази, досліджують і уточнюють обставини, що дозволяють точно сформулюва-ти і правильно вибрати запобіжний захід.

На третьому етапі процесуальна діяльність слідчих по-лягає у формулюванні постанов про притягнення як обви-нувачених конкретних осіб, забезпеченні, якщо це необхід-но, участі в справі захисника, виклику або поставлення обвинувачених, пред'явленні обвинуваченим для озна-йомлення висновків експертиз, застосування