Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібран-ня їх у обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потер-пілого. Так, відповідно до ст. 199 КПК у разі потреби слід-чий має право винести постанову про вилучення або ві-дібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. При цьому отримання зразків для порівняльного дослідження є вже процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для екс-пертного дослідження. Для відібрання або вилучення зраз-ків слідчий може використовувати допомогу фахівця. Про відібрання зразків складається протокол.

На відміну від речових доказів, зразки для порівняль-ного дослідження не пов'язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від конкретного об'єкта [7]. Зразки по-винні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівнянність (можливість порівняння).

За способом отримання зразки поділяються на дві гру-пи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак до-сліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані по-за зв'язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листуван-ня особи, у якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки — це зразки, що спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. За загаль-ним правилом судова експертиза повинна бути призначе-на своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забез-печується плануванням цієї слідчої (судової) дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхід-но враховувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та проведення експертизи обумовлені такти-чними міркуваннями. Визначення часу призначення екс-пертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочи-ну, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхід-них матеріалів для призначення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, та фактичні дані, що встановлюються на основі спеціальних знань і досліджен-ня матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. У відповідності із за-коном перед експертом можуть бути поставлені тільки та-кі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують різні посібники з судо-вої експертизи, які містять типові переліки питань стосов-но різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір екс-пертної установи здійснюється з урахуванням виду екс-пертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-ек-спертних установ, в яких провадяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказу-ється конкретний фахівець, якому доручається проведен-ня експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слід-чого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді) (ст. 310 КПК), які є юридичною підставою проведення екс-пертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолю-тивної. У вступній частині постанови вказується дата та міс-це її складання, посада, звання та прізвище особи, яка ви-несла постанову, найменування кримінальної справи, з якої призначається експертиза.

Описова частина передбачає короткий виклад обста-вин справи, де докладно подаються відомості щодо об'єктів експертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилу-ченням, зберіганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення екс-пертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, якими керувався слідчий або суд).

Резолютивна частина містить рішення про призна-чення експертизи, вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надають-ся експерту [7].

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної устано-ви, отримавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або кільком експертам. При цьому необхідно враховувати обставини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавле-ній особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об'єк-тів, що надані на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто сис-тему способів, прийомів, операцій для вирішення експерт-них завдань. У теорії криміналістики існують різні класи-фікації цих методів (наприклад, методи експертного до-слідження інколи поділяються на загальні, спільні, окре-мо-наукові та спеціальні (багатооб'єктні).

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об'єктів (наприклад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинні розглянути питання щодо доціль-ності вибіркового дослідження. Разом з тим, згідно зі ст. 200 КПК експерт має право розширити обсяг дослідження, за-значивши в висновку виявлені в процесі дослідження об-ставини, які мають значення по справі, з яких йому не бу-ли поставлені питання.

5. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід та результати експертного дослідження. Висновок експерта є джерелом судових доказів і складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата поста-нови про призначення експертизи та хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів;