особи, яка представлена, можуть в своїх доводах торкатися правової суті цивільної справи, висловлювати думку з будь-яких питань в процесі його розгляду, а також в процесі перевірки і перегляду ухвалених рішень в передбаченому законом порядку. При цьому не має значення ні характер їх юридичної зацікавленості, ні то, від чийого імені вони здійснюють необхідні процесуальні дії. Таким чином, основними ознаками, що визначають процесуальне становище судових представників, є їх юридична зацікавленість в кінцевому результаті цивільної справи, що розглядається і комплекс процесуальних прав, що забезпечують здійснення представницьких функцій і дають можливість впливати на виникнення і розвиток процесу [3, 170].
Сказане свідчить про те, що судовим представникам властиві характерні ознаки осіб, що беруть участь в справі, і, отже, вони об?рунтовано віднесені цивільним процесуальним законодавством України до цієї групи учасників процесу.
3.2. Повноваження процесуального представника
Набуття правосуб'єктності процесуального представника і здійснення його функцій можливе за наявності відповідних повноважень, підтверджених визначеними в ЦПК і належно оформленими документами (статті 113, 114 ЦПК) [19].
Повноваження членів колегіальних органів управління кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями підтверджуються випискою з протоколу засідання належного органу управління, що уповноважив вести справу в суді.
Повноваження працівників підприємств, установ, організацій підтверджуються довіреністю від імені підприємств, установ, організацій; уповноважених профспілок – довіреністю відповідного профспілкового органу; адвокатів – ордером, виданим юридичною консультацією; інших осіб – довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання (ст. 113 ЦПК) [19]. Зазначені документи набувають юридичної сили повноважень на ведення справи в суді за умови належного їх оформлення відповідно до ст. 114 ЦПК [19]. Довіреності громадян посвічуються нотаріально або на підприємстві, в установі, організації, де вони працюють, або в управлінні будинками, житлово-комунальному підприємстві за місцем проживання; військовослужбовців – у відповідній військовій частині; осіб, які мешкають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, – у виконавчому комітеті міської, селищної чи сільської ради; осіб, які перебувають на лікуванні, – у відповідному лікувальному закладі. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками місць позбавлення волі [21, 155].
Письмові довіреності від імені підприємств, установ, організацій видаються за підписом власника чи керівника уповноваженого ним органу з прикладенням печатки підприємства, установи, організації, а від кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій – за підписом посадових осіб, уповноважених статутом (положенням), з прикладенням печатки організації (ст. 114 ЦПК) [19].
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи до третейського суду, повної або часткової відмови від позовних вимог; визнання позову; зміни предмета позову; укладення мирової угоди; передачі повноважень іншій особі (передоручення); оскарження рішення суду; подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Право на здійснення представником кожної із зазначених процесуальних дій повинно бути спеціально обумовлено у виданій йому довіреності (ст. 115 ЦПК) [19].
Обсяг повноважень представника визначається при договірному (добровільному) представництві особою, в інтересах якої діє представник (довіритель), у всіх інших випадках – законом чи статутом відповідної організації, положенням про неї [21, 156].
Повноваження законних представників на ведення справи в цивільному процесі стверджуються: батьків, усиновителів – паспортом, свідоцтвом про народження неповнолітніх дітей, документом про всиновлення; опікунів і піклувальників – посвідчуючим документом органу опіки і піклування, яким є рішення про опіку і піклування, прийняте державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільськими, селищними радами (ст. 129 КпШС) [12].
Законні представники мають право вчиняти всі ті процесуальні дії, виконувати які могли б особи, котрих вони представляють, якщо вони мали б цивільну процесуальну дієздатність. Вони можуть без окремих на то повноважень виконувати розпорядчі дії, визначені ст. 115 ЦПК [19], за окремими випадками, передбаченими КпШС України. Стаття 145 КпШС [12] забороняє опікуну, а ч. 3 ст. 7 Закону України від 26 квітня 2001 p. «Про охорону дитинства» [7] батькам і особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, зокрема, договори які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації; відмовлятися від належних підопічному майнових прав, ділити майно, розділяти чи обмінювати житлову площу, видавати письмові зобов'язання тощо. Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту прав підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім'я підопічного.
Опікуну і піклувальнику, їх дружинам і близьким родичам забороняється укладати угоди з підопічними. Вони також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладені угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не мають права здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою (ст. 146 КпШС) [12]. Отже, здійснення процесуальними представниками повноважень в цивільному процесі, визначених ст. 115 ЦПК [19], повинно узгоджуватися з правилами статей 145, 146 КпШС [12].
Цивільний процесуальний представник зобов'язаний сумлінно вести справу в суді, користуватися належними йому правами і виконувати цивільні процесуальні обов'язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функцію процесуального представника в цивільному судочинстві, за несумлінне ведення справи несуть дисциплінарну або громадську відповідальність (статті 117 ЦПК [19], 145 КЗпП [10], ст. 16 Закону «Про адвокатуру» [5]).
Отже, судові представники наділяються