Курсова робота на тему:

Порядок впровадження дізнання у кримінальних справах

План

Вступ

1.Поняття і система органів дізнання.

2.Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.

2.1. Порушення кримінальної справи.

2.2.Оцінка та перевірка заяв і повідомлень про злочини.

2.3. Відмова в порушенні справи.

3.Затримання податковою міліцією підозрюваного у вчинені злочину.

Висновок.

Література.

1. Поняття і система органів дізнання

Орган дізнання. Згідно із ст. 101 КПК України органами дізнання є: міліція; податкова міліція; органи безпеки - у спра-вах, віднесених законом до їх відання; командири військових частин, з'єднань, керівники військових установ - у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками та служ-бовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням служ-бових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, уста-нови; митні органи - у справах про контрабанду; керівники кримінально-виконавчих установ, слідчих ізоляторів, ліку-вальних та виховно-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчи-нені працівниками цих установ, а також у справах про злочи-ни, вчинені в розташуванні вказаних установ; органи держав-ного пожежного нагляду — у справах про пожежі та Порушення протипожежних правил; органи прикордонної охорони - у справах про порушення державного кордону; ка-пітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Дізнання - це заснована на процесуальному законі діяльність спеціально уповноважених адміністративних органів, спрямована на запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних.

У кримінально-процесуальному законі дано вичерпний пе-релік органів, наділених правом провадити дізнання. Для них усіх функція дізнання не є основним видом діяльності. З необхід-ністю провадити розслідування злочинів вони зустрічаються лише у певних випадках, коли це потрібно та неминуче. В таких випадках дії цих органів регулюються нормами кримінально-процесуального закону, і вони виступають як органи дізнання.

Органи дізнання — це органи, уповноважені кримінально-процесуальним законом порушувати та розслідувати кримінальні справи у зв'язку з інформацією, що надійшла про вчи-нення злочину, та відсутністю можливості у слідчого присту-пити до провадження слідства. Дізнання - це розслідування, що здійснюється за необхідністю органами адміністративної юрисдикції, які наділяються статусом органу дізнання.

Кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання включає:

- прийняття, реєстрацію, розгляд, перевірку заяв та по-відомлень про злочини та вжиття по них необхідних заходів або вирішення питання про порушення кримінальної справи у разі безпосереднього виявлення ознак злочину (ст.94-100 КПК У країни);

- провадження дізнання у справах про тяжкі злочини (ч. 2 ст. 104 КПК України);

- провадження дізнання у справах, про злочини, що не є тяжкими (ч. 1 ст. 104 КПК України);

- досудову підготовку матеріалів у протокольній формі (ст. 425-431 КПК України);

- провадження слідчих дій в порядку виконання окремих доручень слідчого або іншого органу дізнання (ст. 114, 118 КПК України);

- участь в окремих слідчих діях, що провадяться слідчим (ч. 3 ст. 114 КПК України).

З числа названих видів процесуальної діяльності органу дізнання власне дізнанням, як таким, вважається лише само-стійна процесуальна діяльність органу дізнання в межах пору-шеної кримінальної справи.

Побудова правової держави передбачає непримиренну боротьбу із злочинністю. Для того, щоб ця боротьба була на-ступальною, необхідно в першу чергу створити надійні га-рантії правової та соціальної захищеності слідчих, співробіт-ників карного розшуку та підрозділів боротьби з організованою злочинністю.

Дізнання здійснюється за правилами, встановленими кри-мінально-процесуальним законом для провадження поперед-нього слідства, за декотрими спеціально обумовленими винят-ками, доповненнями та положеннями.

До числа загальних положень, що характерні для всіх форм дізнання та не властиві попередньому слідству, можна віднести такі.

Особа, яка провадить дізнання, не користується процесу-альною самостійністю в тому обсязі, яким користується слідчий. При незгоді з вказівками прокурора щодо питань про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи до суду або про зупинення справи орган дізнання (особа, яка провадить дізнання) має право оскаржити їх вищому прокурору, але не припиняючи виконання цих вказівок. Такі вказівки прокуро-ра обов'язкові до виконання, так само як і вказівки про обран-ня, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, провадження окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин.

Повноваженнями по провадженню тих або інших проце-суальних дій закон наділяє не саму особу, яка провадить дізнання, а "орган дізнання". Тому для особи, яка безпосеред-ньо провадить дізнання, обов'язковими є вказівки керівника органу дізнання. Крім того, ті процесуальні документи, в яких відображається рішення органу дізнання (рішення, приймати які закон уповноважив орган дізнання), підлягають обов'язко-вому затвердженню керівником органу дізнання. Отже, затвердженню керівником органу дізнання підляга-ють постанови особи, яка провадить дізнання, про виконання таких процесуальних рішень і дій:

- порушення кримінальної справи;

- направлення заяви (повідомлення) за підслідністю;

- відмову в порушенні кримінальної справи;

- направлення кримінальної справи за підслідністю;

- закриття, зупинення, поновлення провадження у справі;

- розшук обвинуваченого;

- проведення обшуку, виїмки, освідування;

- накладення арешту на майно;

- обрання, зміну або скасування запобіжного заходу;

- притягнення особи як обвинуваченого;

- привід обвинуваченого, свідка, потерпілого або розшук обвинуваченого;

- відсторонення обвинуваченого від посади;

- етапування.

Керівник органу дізнання затверджує також протокол затримання.

Затвердженню керівником органу дізнання безсуперечно Підлягають всі процесуальні акти, які має санкціонувати про-курор. Вони набирають сили з моменту затвердження їх про-курором. Ті документи, які підлягають затвердженню тільки керівником органу дізнання, набувають юридичної сили з мо-менту їх затвердження останнім.

Низка процесуальних актів не потребує затвердження їх керівником органу дізнання. Це протоколи всіх слідчих дій (за винятком протоколу затримання); постанова про виділення або об'єднання кримінальних справ; постанова про визнання особи потерпілою, цивільним позивачем