держані права заявника та інших зацікавлених осіб і які додаткові заходи треба вжити до їх захисту;
- чи є сукупність одержаних відомостей достатньою для. прийняття підсумкового рішення, передбаченого законом.
У необхідних випадках проводиться перевірка заяв і повідомлень про злочини, яка полягає у провадженні процесуальних й інших передбачених законом та підзаконними актами дій по збиранню, дослідженню, перевірці й оцінці доказів.
Діяльність слідчого та органу дізнання по розгляду заяв і повідомлень про злочини є діяльністю кримінально-процесуальною. Вона докладно регламентується кримінально-процесуальним законом і тому має процесуально-правову природу. При цьому очевидно, що сам кримінальний процес починається з моменту прийняття органом дізнання, слідчим, прокурором або судом заяв та інших повідомлень про вчинений або підготовлюваний злочин, названих у законі як приводи до порушення справи. Вони мають значення юридичних фактів, Що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, які дають початок кримінальному процесу.
Основній зміст діяльності по перевірці заяв та повідомлень про злочини полягає у встановленні наявності або відсутності в події, що досліджується, ознак злочину. Тобто така діяльність має пізнавальний характер. Пізнання в кримінальному процесі може здійснюватися не інакше як у формі доказування. У стадії, що розглядається, без доказування неможливо вирішити питання про наявність або відсутність підстав до порушення справи або відмови в її порушенні.
Цілком очевидно, що процес доказування буде найбільш результативним у разі максимального його наближення за часом до події злочину (отриманню повідомлення про нього). Пов'язувати діяльність по доказуванню з провадженням лише слідчих дій за порушеною кримінальною справою - значить штучно відкладати пізнавальний процес, формалізувати його всупереч об'єктивно існуючим закономірностям.
Нарешті, передбачені законом засоби перевірки заяв і повідомлень про злочини включають одну із слідчих дій - огляд місця події, а у своїй сукупності можуть бути засобами отримання різних доказів, дозволяють здійснити їх перевірку, визначити віднесеність до справи та достовірність.
Чинний кримінально-процесуальний закон передбачає такі засоби отримання доказів у стадії порушення кримінальної справи:
а) безпосереднє отримання заяв та повідомлень про злочини;
б) явка з повинною;
в) отримання пояснень від громадян;
г) вимога або отримання предметів та документів;
д) провадження огляду місця події;
е) проведення ревізій та аудиторських перевірок.
Ревізія - це метод перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, їх посадових та матеріально відповідальних осіб щодо достовірності обліку та звітності, виявлення недостач, розтрат, надлишків, привласнень та крадіжок грошових коштів і матеріальних цінностей. Ревізії проводять органи державної контрольно-ревізійної служби України, які мають право розглядати заяви, листи та скарги громадян, наділені правами вимагати необхідні документи, проводити зустрічну перевірку та аналіз документів бухгалтерського обліку тощо. Ревізія за ініціативою контрольно-ревізійної служби проводиться не частіше одного разу на рік. Ревізія за дорученням правоохоронних органів може бути проведена в будь-який час.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу України" податкова міліція має право вимагати від відповідних посадових осіб проведення інвентаризацій та ревізій, вилучати документи, зразки сировини та продукції, опечатувати каси та приміщення - місця збереження цінностей.
Крадіжки та інші зловживання з матеріальними цінностями та грошовими коштами можуть бути викриті також у процесі аудиту.
Аудит - це перевірка документів бухгалтерського обліку та звітності, здійснювана незалежними особами або недержавними аудиторськими фірмами у відповідності із Законом України "Про аудиторську діяльність". ;-
За результатами ревізії складається акт ревізії, а за результатами аудита - аудиторський висновок. Передані слідчому чи органу дізнання, зазначені документи, поряд з документами бухгалтерського обліку та звітності, можуть мати значення доказів, що вказують як на наявність, так і на відсутність ознак злочину або інших обставин, що підлягають з'ясуванню.
У стадії порушення кримінальної справи різні докази можуть бути отримані в процесі здійснення оперативно-розшукових дій, а потім передані в кримінальний процес для використання в процесуальному доказуванні.
Різні докази можуть бути отримані також органами адміністративної юрисдикції в процесі адміністративного провадження, а потім в аналогічному порядку передані слідчому або органу дізнання.
Однак, як свідчить практика, названих засобів інколи буває недостатньо для розв'язання основного завдання стадії порушення кримінальної справи - визначення наявності або відсутності ознак злочину. Для вирішення даного питання часто-густо виникає необхідність у провадженні тих або інших експертиз. Наприклад, судово-медичної - для визначення тяжкості тілесних ушкоджень, товарознавчої - для з'ясування вартості викраденого тощо.
Не можна не зазначити принагідно, що сьогодні настав час реформувати стадію порушення кримінальної справи. По-перше, для розв'язання завдань, що стоять перед даною стадією, дійсно, не вистачає процесуальних засобів. По-друге, багато з передбачених законом засобів отримання доказів у стадії порушення справи носять непослідовний, суперечливий та штучний характер.
Візьмімо, наприклад, таку дію, як отримання пояснення від громадян. Чим вона відрізняється від допиту свідка? Практично однією формальністю: при допиті громадяни попереджаються про відповідальність за відмову від давання показань та давання неправдивих показань, а під час давання пояснень - ні. Не попереджаються тому, що такого роду відповідальність передбачена щодо свідка.
Уявімо, що громадянин, який дає пояснення, виходячи з принципу "що не заборонено законом, те дозволено" та вважаючи, що його брехня буде безкарною, сказав неправду. Днем пізніше слідчий порушив кримінальну справу та викликав його для допиту як свідка. Перше, що робить слідчий, - попереджає свідка про відповідальність за відмову від давання показань та за давання заздалегідь неправдивих показань. Як бути громадянину? Відмова від давання показань тягне за собою покарання. А сказати правду - то чи не посадять за ту брехню, яку сказав учора?
Або підійдемо до проблеми з іншого боку. Наприклад, два громадянина стали очевидцями