Крім цього склався ще один нонсенс. Те, що в стадії порушення кримінальної справи забороняє робити слідчому кримінально-процесуальний закон, те саме дозволяє робити оперативному працівникові Закон “Про оперативно-розшукову діяльність”. По суті у слідчого менше процесуальних засобів перевірки заяв та повідомлень про злочини, ніж у оперативного працівника для перевірки анонімних листів та іншої неофіційної інформації.

Отже, реформа необхідна. Але реформувати стадію порушення кримінальної справи шляхом розширення переліку дозволених до провадження слідчих дій - такий підхід малоперспективний. Якщо дозволити провадження експертизи, то чому слід забороняти отримання зразків для порівняльного дослідження або освідування? Якщо заборонити затримання, то як запобігати злочину? Питань виникне багато.

- На мою думку, найбільш логічним було б перетворення стадії порушення кримінальної справи у спеціальну форму дізнання. Суть пропозиції в наступному. В передбачені законом строки орган дізнання перевіряє заяву або повідомлення про злочин, використовуючи свої повноваження, надані йому Законами України "Про міліцію" ,“Про державну податкову службу” та "Про оперативно-розшукову діяльність". У необхідних випадках він може - закон повинен таке право надати - провадити будь-які слідчі дії, не пов'язані із застосуванням заходів примусу. Якщо перевірку заяви здійснює слідчий, то він дотримується названих правил. При цьому йому треба дозволити використовувати повноваження органу дізнання, причому аж до здійснення (самостійно або шляхом давання окремих доручень) оперативно-розшукової роботи.

Викладена пропозиція обумовлює необхідність перейменування стадії порушення кримінальної справи в стадію дізнання.

Уявляється, що термін "дізнання" найбільшою мірою підходить для визначення діяльності по перевірці заяв та повідомлень про злочини. Дізнання означає діяльність по отриманню знань, здобуванню відомостей про будь-що. Дізнаватися - означає з'ясовувати або розгадувати що-небудь шляхом вивчення, розпитування, розкривати, розгадувати таємницю, дошукуватися, докопуватися до суті, вивідувати, розвідувати, прознавати про будь-що".

Основний суб'єкт даної стадії - орган дізнання. Саме цими органами розглядаються 82% всіх заяв та повідомлень про злочини. Їх розгляд став основною функцією дізнання.

З іншого боку, існуюча назва даної стадії ("порушення справи") не відповідає змісту діяльності, що здійснюється в її межах (прийом, розгляд та розв'язання заяв та повідомлень про злочини). Підсумковим рішенням такої стадії може бути як порушення справи, так і відмова в порушенні справи.

Стадія порушення справи фактично є вже частиною попереднього розслідування. В її рамках здійснюється доказування, в тому числі й шляхом провадження слідчих дій (огляд). Саме поняття "порушити справу" не означає почати її спочатку. Порушити справу - означає активізувати розслідування. Таке можливе шляхом переходу від однієї його форми - дізнання, до іншої - попереднього слідства.

Викладене утворює логічні передумови для встановлення пропонованого порядку діяльності по розгляду заяв та повідомлень про злочини. Переваги такого підходу автором докладно не розглядаються, бо вони здаються очевидними. Достатньо нагадати, що відпадає непотрібне дублювання. Якщо в розглянутій стадії замість отримання пояснення провадитиметься допит свідка, у багатьох випадках відпаде необхідність його повторного виклику. А це означає - він не буде відірваний від виконання своїх трудових обов'язків. Будуть заощаджені гроші та папір, а головне - час.

Комплексне використання процесуальних та оперативно-розшукових засобів при перевірці заяв та повідомлень про злочини дає можливість ефективно працювати по розкриттю злочинів по так званих "гарячих слідах". Заборона застосовувати в даній стадії міри примусу слугуватиме гарантією від безпідставного вторгнення у сферу прав людини, які охороняються законом.

Викладене дозволяє запропонувати ряд змін до кримінально-процесуального закону.

Частину 3 ст. 97 КПК України доцільно викласти в такій редакції: .

"Якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи або вирішення питання про відмову в порушенні справи, така перевірка здійснюється шляхом проведення дізнання в строк не більше семи днів. Особа, яка проводить таке дізнання, має право в разі необхідності та наявності до того підстав провадити будь-які невідкладні слідчі та інші процесуальні дії, які не пов'язані із застосуванням заходів примусу до громадян. Органи дізнання та слідчі під час дізнання вправі використати права, надані їм Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

У ст. 103 КПК України необхідно вказати, що дізнання здійснюється у двох формах або розрізняється в залежності від того, чи діють органи дізнання по перевірці заяв або повідомлень до порушення кримінальної справи, чи ж здійснюють невідкладні слідчі дії після порушення кримінальної справи.

У разі реалізації даної пропозиції відпадає необхідність у застосуванні такого засобу перевірки заяв та повідомлень, як отримання пояснень від громадян.

Як і раніше, залишається дискусійним питання про удосконалення правових основ та практики провадження витребування, а також отримання предметів та документів. "Витребування необхідних матеріалів як один з правових засобів перевірки заяв та повідомлень про вчинення злочину, - зазначають В.В. Ніколюк, В.В. Кальницький та В.Г. Шаламов, - може бути прикладом непослідовного нормотворення: крім загального дозволу, на витребування матеріалів конкретних приписів у статті немає".

Отже, вони вважають за необхідне доповнити гл. 16 КПК України статтею "Витребування та отримання добровільно виданих доказів" такого змісту:

"Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд мають право витребувати від будь-яких громадян, посадових осіб, підприємств, установ і.