4 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК).
Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок про те, що перелік випадків у зв’язку з якими експерт не може бути залучений до вирішення справи є невичерпним.
Також експертами у справі можуть бути особи, які раніше брали участь у слідчих діях як спеціалісти, за винятком ревізора.
Права і обов'язки експерта, як і його процесуальні повноваження. передбачено ст. 77 КПК. Зокрема, особа, яка призначена експертом на досудовому слідстві, зобов'язана з'явитися до слідчого і дати правильний висновок стосовно поставлених запитань. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства експерт несе відповідальність відповідно до ч.2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без по-важних причин від виконання покладених на нього обов’язків - відповід-но за ст. 384 чи 385 Кримінального кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання стосовно надання но-вих матеріалів, необхідних для формування висновку; з дозволу слід-чого бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експер-тизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Кримінально-процесуальний кодекс України.- К.:Юрінком Інтер,2003.
2) Експертне дослідження як процес пізнання.
Незважаючи на важливу роль цього суб'єкта застосування спе-ціальних знань, законодавець (ст. 75 КПК) не стоїть на позиції обов'язкового залучення його у справі, за винятком тих випадків, котрі обумовлені у ст. 76 КПК і є обов'язковими для слідчого.
Обов'язковими випадками призначення та проведення у справі експертизи є: встановлення причин смерті; тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зріло-сті потерпілої в справах про злочин, передбачений ст. 155 ККУ Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001 року.; встано-влення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність; якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК). Слідчий незалежно від будь-яких обставин повинен обов'язково у цих випадках призначати і провести у справі експерти-зу із залученням експерта (експертів), що має спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку по поставленим перед ним питанням. Експерт, переважно, залучається слідчим за власною ініціативою, виходячи з обставин справи та необхідності проведення глибокого та всебічного дослідження й аналізу матеріалів та об'єктів у справі.
"Судова експертиза чи експертиза у кримінальному процесі, - пише М.В. Костицький, - це саме дослідження, процес пізнання, яке проводить експерт, і обґрунтування висновку відповідно до встанов-леного законом порядку" Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі. – К.: НМК ВО, 1990. – С. 5-6..
Аналогічних поглядів дотримувалася більшість вітчизняних фахівців. Верховною Радою України 25 лютого 1994 року було прийнято Закон України "Про судову експертизу", в якому у ст. 1 дано таке ви-значення експертизи: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду" Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. -№ 28 (12.07.94). – 232..
Проведення експертного дослідження - процесуальний по-рядок збору доказів слідчим за допомогою експерта, який само-стійно на підставі постанови слідчого вивчає необхідні об'єкти, що зібрані у справі, для встановлення нових фактичних даних з питань, які поставлені перед ним суб'єктом розслідування. А В.В. Циркаль і В.К. Лисиченко під експертним дослідженням розуміють "вивчення обізнаною особою наданих їй об'єктів і матері-алів справи, виявлення, аналіз або порівняння притаманних їм власти-востей і ознак із застосуванням відповідних способів, методик і технічних засобів, оцінка і формулювання на основі спеціальних знань висновків у вигляді відповідей на поставлені питання" Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процесуальная форма. –М.: Юрид. Лит., 1981. – С. 74..
Оскільки призначення експертизи у справі є процесуальним рі-шенням слідчого та її проведення строго регламентовано нормами процесуального права, вона є процесуальною дією при доказуванні зі специфічною формою, де експерт, використовуючи свої спеціальні знання, навички і досвід, самостійно в межах своєї компетенції вияв-ляє нові докази, що мають значення для пізнання злочину. Саме цією специфічною формою експертиза відрізняється від інших процесуаль-них засобів доказування у справі і, в першу чергу, - від залучення спе-ціалістів при зборі доказів.
Виходячи з цього, необхідно чітко визначитися з предметом, суб'єктом і об'єктом такого дослідження.
Предмет експертизи визначається питаннями, які ставить слідчий чи інша уповноважена особа. Найбільш поширеними на практиці та описаними в літературі є такі експертизи: криміналістичні, серед яких: криміналістична екс-пертиза почерку, технічна експертиза документів, дактилоскопічна, трасологічна, криміналістична експертиза вогнепальної зброї, боєпри-пасів, вибухових пристроїв, холодної зброї тощо; судово-медична (екс-пертизи живих осіб, трупа, виділень і часток тіла людини, про непра-вильне лікування); судово-психіатричні; судово-ветеринарні; судово-психологічні; судово-бухгалтерські; судово-економічні, судово-хімічні; судово-технічні; судово-фоноскопічні; судово-одорологічні; пожежно-технічні; судово-технологічні; товарознавчі; агротехнічні; біологічні; фізичні; хімічні та ін.
Суб’єктом експертного дослідження є особа - експерт, яка во-лодіє спеціальними знаннями, навичками і досвідом у певній галузі нау-ки, техніки, мистецтва та ремесла, і діє у кримінальному процесі за дорученням слідчого з метою збору доказів у кримінальній справі. Дулов А.В. Вопросы теории судебной експертизы в советском уголовном процесе. –Минск: Изд-во.