в) за кількістю і якістю досліджуваних об'єктів та повнотою і обґрунтованістю висновку - на первинні (ч. 2-4 ст. 75 КПК), додат-кові (ч. 5 ст. 75 КПК) та повторні (ч. 6 ст. 75 КПК) експертизи.

Первинною є експертиза, предметом якої виступає об'єкт, що досліджується вперше.

Додаткова експертиза призначається слідчим тоді, коли він ви-знає, що висновок експерта не викликає у нього сумнівів щодо прави-льності по суті, але ґрунтується на дослідженні не всіх об'єктів або не містить достатньо обґрунтованих, ясних і повних відповідей на всі питання, поставлені перед експертом. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст. 201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з'ясує питання, які мають значення у справі.

В іншому разі слідчий за власною ініціативою має право при-значити додаткову експертизу. Ініціаторами такої експертизи на стадії досудового слідства можуть виступати також прокурор (ч. 1, п. З і 5 ст. 227 КПК), обвинувачений (ч. 2 ст. 202 КПК), захисник (ч. 2, п. 8 ст. 48 КПК).

Проведення додаткової експертизи, як правило, доручається то-му ж самому експерту, але може бути доручено й іншому експерту.

Виходячи із обставин справи, перед експертом, який проводить до-даткову експертизу, можуть ставитися і додаткові питання. Додаткові пи-тання можуть бути поставлені у тих випадках, коли з'явилася нова версія у справі, нові об'єкти, або опис дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити висновок експерта.

Необхідність постановки додаткових питань може випливати із висновку експерта, який проводив первинну експертизу. Наприклад, при дослідженні об'єктів експерт виявив такі характерні ознаки, які можуть самі або у сукупності з іншими слугувати основою для певного висновку та відповіді на питання, які мають значення у справі, але постанові слідчого ці питання з певних причин не були висунуті перед експертом. Виявивши такі факти, експерт вправі на них вказати в своєму висновку (ст. 200 КПК).

Коли у процесі розслідування з'являються зовсім нові об'єкти, версії, які не мають прямого відношення до вже досліджуваних, але для їх пізнання потрібні аналогічні спеціальні знання, призначається не додаткова, а знову ж таки первинна експертиза, яка може бути до-ручена цьому ж самому або іншому спеціалісту.

Повторна експертиза - це дослідження заново іншим спеціаліс-том (спеціалістами) об'єктів попередньої експертизи, а також методи-ки її проведення для перевірки повноти, об'єктивності та достовірності висновків експерта(експертів).

Відповідно до частини 2 статті 75 КПК повторна експертиза у кримінальній справі призначається слідчим у випадках, коли:

а) висновок експерта буде ним визнано необґрунтованим;

б) висновок суперечить іншим матеріалам справи;

в) є інші підстави, що викликають сумніви у нього стосовно

правильності висновку.

г) за видом спеціальних знань, що застосовуються при прове-денні експертних досліджень.

У процесуальному законодавстві згадується лише два види даних екс-пертиз:

1) судово-медична, яка є обов'язковою для встановлення причи-ни смерті особи, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої у справах про зґвалтування; віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (п. З ч. 1 ст. 69 КПК);

2) судово-психіатрична, яка є обов'язковою для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які ви-кликають сумнів щодо його осудності (п. З ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна пра-вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (п. З ч. 1 ст. 69 КПК).

Не дослідженим є питання стосовно проведення експертизи у кримінальній справі експертами зарубіжних країн. Відомо, що у ба-гатьох розвинених країнах заходу наявні величезні напрацювання у галузі криміналістики та інших сферах, наукові дослідження яких широко використовуються у кримінальному судочинстві.

Спеціальні норми, які мають регулювати залучення іноземних фахівців, у кримінально-процесуальному законодавстві України відсут-ні, але не існує і заборони (ст. 31, 75, 196, 198 КПК). Навпаки, у час-тині 2 статті 75 КПК зазначено, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.

У статті 23 Закону України "Про судову експертизу" сказано, що керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, які прово-дять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначила судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спіль-ні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами проце-суального законодавства України.

Ця норма є дуже загальною, не дає відповіді на багато питань процесу залучення експерта і стосується тільки того інозем-ного фахівця, який проводитиме дослідження у складі комісії українсь-ких експертів, а не самостійно.

4) Висновок експерта.

Акт судової експертизи складається із заголовка і трьох частин: вступної, дослідницької та висновків. У заголовку акта зазначається його номер, вид судової експертизи за наведеною нами вище класифі-кацією, дата його складання та місце її проведення.

У першій частині зазначається: посада і прізвище слідчого; ко-ли, яку і у якій справі він призначив експертизу; дата надходження постанови про призначення експертизи; які і як упаковані та опечатані матеріали, що поступили на експертизу; дата та спосіб їх доставки (якщо об'єктом є особа, то де вона