якихось чітко визначених меж. Спе-ціаліст-криміналіст при огляді місця події може одночасно давати кон-сультації з певних питань, надавати слідчому безпосередню практичну допомогу тощо. Все це залежить від обставин і обстановки, з якими стикається слідчий при проведенні слідчої дії. У більшості випадків просто неможливо визначити, яка саме допомога буде потрібна від того чи іншого спеціаліста. Форми такої допомоги можуть чергуватися та неодноразово повторюватися при проведенні однієї і тієї самої слід-чої дії. Слідчому важливо лише правильно визначитися зі спеціаліс-том, спеціальні знання якого допоможуть йому у вирішенні тих чи ін-ших питань. У процесі проведення слідчої дії може виникнути потреба в знаннях іншого спеціаліста чи групи спеціалістів. Тоді вони залуча-ються на будь-якому етапі проведення слідчої дії.
Таким чином, закон дозволяє слідчому залучати осіб, які воло-діють спеціальними знаннями, досвідом і навичками у різних сферах діяльності, при проведенні будь-яких слідчих дій.
III.
Порівняння правового положення експерта і спеціаліста.
1) Відмінності між спеціалістом і експертом.
Проаналізувавши правове становище експерта і спеціаліста можна виділити основні їхні відмінності:
По-перше – на відміну від експерта спеціаліст не несе відповідальності за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства, за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без по-важних причин від виконання покладених на нього обов’язків.
По-друге – особа, яка виступає спеціалістом при огляді місця події шукає, виявляє, фіксує, вилучає та оглядає доказові матеріали, застосовує для цього необхідні технічні засоби, тоді як експерт досліджує направленні йому на експертизу докази і формулює висновки з поставлених перед ним питань.
По-третє – спеціаліст лише надає допомогу слідчому з використанням своїх спеціальних знань й навичок і результат його праці не має доказового значення, а результат праці експерта є процесуальним актом (заключення експерта), який у кримінальному судочинстві згідно ч. 1 ст. 67 КПК є джерелом доказів.
Враховуючи те, що спеціаліст завжди взаємодіє зі слідчим, то експерт у кримінальному процесі є самостійним учасником.
2) Спільне у правовому положенні експерта і спеціаліста.
Основною спільною рисою між спеціалістом і експертом є те, що в обох випадках особа повинна володіти певними спеціальними знаннями, навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла. Як експерт так і спеціаліст вправі знайомитися з матеріалами справи, або протоколу слідчої дії, якщо це не виходить за межі його компетенції.
Спеціаліст, як і експерт має право на винагороду та відшкодування витрат, пов’язаних зі з’явленням за викликом до правоохоронних органів. За наявності відповідних підстав, спеціаліст і експерт має право на забезпечення влас-ної безпеки.
ВИСНОВОК.
Ліквідація злочинності завжди пов'язана з розслідуванням злочинів, до якого залучаються як фахівці-юристи, так і особи, які во-лодіють спеціальними знаннями в інших галузях науки, техніки, мис-тецтва та ремесла.
Така діяльність спрямована, в першу чергу, на забезпечення об'єктивності досудового слідства, встановлення істини у криміналь-ній справі, що є основною метою розслідування.
Тому виникнення і розвиток інституту застосування спеціаль-них знань у кримінальному судочинстві тісно пов'язані з процесом розвитку та удосконалення теорії і практики кримінально-процесуальної форми досудового слідства та судового розгляду кримі-нальних справ.
Рушійною силою цих процесів є зміни у суспільних відносинах та науково-технічний прогрес. Вони вимагають постійної уваги науковців з метою вивчення та вироблення нових прогресивних правових норм для їх врегулювання з метою демократизації кримінального судочинства.
У своїй курсовій роботі я намагався висвітлити правове положення експерта і спеціаліста на даному етапі розвитку кримінального судочинства в Україні, охарактеризувати їхню діяльність. З вище сказаного можна зробити висновок, що як і експерт так і спеціаліст повинен володіти певними спеціальними знаннями, навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла, тобто у сфері своєї діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. | Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 чер-вня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 30.
2. | Кримінальний кодекс України: від 5 квітня 2001 року.
3. | Кримінально-процесуальний кодекс України.
4. | Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. -№ 28 (12.07.94).
5. | Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка,2002.- 192с.
6. | АроцкерЛ.Е. Права, обязанности й роль специалистов при производстве следственных й судебных действий // Вопросы кримина-листики. - М.: Госюриздат, 1962. - № 6-7. - С. 47,
7. | Арсеньев В.Д. Проведение экспертизы на предварительном следст-вии. Волгоград, 1976.
8. | Аубакиров А.Ф., Гинзбург А.Я., Лившиц О.Д. Значение экспертизы в расследовании преступлений. Караганда, 1991.
9. | ВинбергА.И. Специалист в процессе предварительного расследования // Соц. законності,, 1961. - № 9. - С. 31-32.
10. | ГоридькоА., Коновалов Е. Привлечение специалиста-криминалиста к расследованию преступлений: Учеб. пособие. - К.: РИО МВД УССР, 1968.
11. | Лупинская П.А., Галкин В.М. Доказательства всоветском уголовном процессе. -М., 1960. -С. 10-11, 53-61.
12. | Мельникова З.Б. Участие специалистов в следственных
действиях. - М.: Юрид. лит., 1964.
13. | Притузова В.А. Заключение зксперта как доказательство
в советском уголовном процессе. — М.: Госюриздат, 1959.
14. | Солпіевський М. Ще раз про поняття доказів у проекті КПК України // Право України— 2000— №11.— С. 64-66
15. | Строгович М. С. Курс советского у головного процесса. - М., 1968.
16. | Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.— Харків: Арсіс, 2002. –1056 с. – (Нормативні документи та коментарії).
17. | Алимджанов Б., Вальдман В. Компетенция эксперта в уголовном процессе. Ташкент, 1986.