У "Воїнському статуті" Петра І наголошувалося: "Коли хто визнає, що він винен, тоді подальше доказування не потрібне, бо власне зізнання є найкраще свідчення в світі". Про те, які свідки вважаються кращими, в ньому говорилося так: "Це слово кращі свідки розуміється, що свідок чоловічої статі біль-ше від жіночої, і знатний більше від незнатного, учений від невченого і духовний від світської людини поважним буває".

Інквізиційний процес лишив після себе недобру пам'ять в історії людства. У Франції його було скасовано під час буржу-азної революції 1789—1794 рр., в інших країнах Західної Єв-ропи — в основному після буржуазних революцій 1848 р., в Росії — судовою реформою 1864 р. Але в епоху імперіалізму інквізиційний процес фактично або юридично відродився у фа-шистських і профашистських, з диктаторськими, терористич-ними режимами, державах. Вдаються до катування в багатьох місцях і в наш час.

Змішана (або континентальна) форма кримінального процесу виникла у Франції після буржуазної революції 1789— 1794 рр. Свого класичного законодавчого виразу вона набрала в Кримінально-процесуальному кодексі Франції 1808 р. за Наполеона І й пізніше була сприйнята всіма континентальними державами, серед них і Росією в 1864 р., коли було затвер-джено Статут кримінального судочинства, державами Латин-ської Америки, Азії й Африки. Вона застосовується й нині.

Модель змішаної форми процесу така. Розслідують кримі-нальні справи поліція й слідчий суддя, який входить до складу суду і формально не залежить від прокурора. Кримінальне пе-реслідування (кримінальний позов) обвинуваченого перед слід-чим суддею здійснює прокурор. Він наділений повноваження-ми, які забезпечують його вплив на хід розслідування справи. На попередньому розслідуванні обвинувачений має ряд проце-суальних прав, але в цілому воно будується за схемою інквізи-ційного процесу. Коли ж справа надходить до суду, вона розг-лядається гласно й усно, діє принцип безпосередності, зма-гальності, вільної, за своїм внутрішнім переконанням, оцінки доказів суддями, обвинувачений має право на захист. У судо-вому засіданні прокурор чи інша особа, що виступає як обви-нувач, і підсудний — формально рівноправні сторони. Справи про найбільш небезпечні кримінальні вчинки розглядаються з участю присяжних.

Кримінальний процес сучасних соціалістичних держав в ос-нові своїй також змішаний, тобто слідчо-судовий. Не виключе-но, що згодом, у ході історичного розвитку, в соціалістичному кримінальному процесі буде використовуватись і обвинуваль-на (змагальна) форма кримінального процесу.

"Таким чином, — зазначав І. Я. Фойницький, — історія кримінального процесу розпадається на три основних періоди: 1) підпорядкування державного начала приватному; 2) погли-нення державним началом не тільки приватного начала, а на-віть особистості взагалі й зведення процесу до безособового провадження; 3) забезпечення в процесі прав і участі особи при визнанні державного начала кримінального процесу".

Гадаємо, що вдосконалення радянського кримінального процесу має йти насамперед по лінії усунення або послаблен-ня інквізиційних моментів у попередньому розслідуванні та по-силення гарантій прав і свобод особи, розвитку за рахунок деякого послаблення принципу публічності змагального нача-ла, ініціативи учасників попереднього розслідування і судового розгляду, особливо обвинуваченого і його захисника* потерпі-лого і його представника. Необхідно також зрівноважити в правовому й фактичному аспектах попереднє розслідування і судове слідство, оскільки на практиці останнє нерідко буває значно слабшим за перше. У теорії й законодавстві проблеми судового слідства мало розроблені порівняно з проблемами по-переднього слідства і дізнання.