Кримінально-процесуальний закон України

Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: кримінально-процесуальний закон та його співвідношення з кримінально-процесуальним правом; види і структура кримінально-процесуальних норм; чинність кримінально-процесуального закону.

Рекомендована література:

Бабій І. Інститут депутатської недоторканості і кримінальна відповідальність \\ Право України. – 2006. - №12. – С. 87-89.

Гемай С.О. Поняття та специфічні ознаки норм кримінально-процесуального права \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.139-146.

Колганова О. Правовий статус іноземних громадян у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №5. – С. 151-154.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

Ларин А.И. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. Н., Наука, 1985. 240 с.

Проблемы кодификации уголовно-процессуального права // Отв. ред. В.М. Савицкий. М., 1987. 130 с.

Развитие и совершенствование уголовно-процессуального законодательства // Отв. ред. А.Д. Бойков. Воронеж, 1987. 199 с.

Строгович М.С., Алексеев Л.Л., Ларин А.М. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его еффективности. М., 1979. 317 с.

Томин В.Т. Острые углы уголовного судопроизводства. Юридическая литература., 1991. 240 с.

Поняття і суть кримінально-процесуального закону, кримінально-процесуальні норми

Кримінально-процесуальне право - галузь права, якою регулюються суспільні відносини у сфері правосуддя. Об’єктом кримінально-процесуального права є кримінально-процесуальні відносини потерпілого й обвинуваченого з посадовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також відносини між іншими учасниками кримінального процесу.

Кримінально-процесуальне право - це система правових норм, яка визначає порядок і процедуру здійснення судочинства, нарешті це така система правових норм, які утворюють певні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини.

Кримінально-процесуальне право - це система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду зі встановлення об’єктивної істини та вирішення інших завдань судочинства, розгляду та вирішенню кримінальних справ, здійсненню правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини.

Систему кримінально-процесуального права утворю-ють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути. До загальної частини належать норми, якими визначаються завдання та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя. Особлива частина охоплює норми, якими регулюються кримінально-проце-суальні відносини на різних стадіях кримінального процесу.

Інститути кримінально-процесуального права – сукупність взаємопов’язаних об’єктом правового регулювання певних процесуальних норм. Наприклад, інститут окремої слідчої дії – це правові норми, що визначають умови її проведення, коло учасників, процедуру провадження, порядок документування, відповідальність за порушення встановленої процедури.

Кримінально-процесуальні норми – це встановлені державою загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів кримінально-процесуальних відносин, що забезпечуються системою державного примусу та іншого впливу і мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.

Норми кримінально-процесуального права – це правила поведінки, які:

1) встановлені державою та закріплені у відповідному нормативному акті;

2) загальні для суб’єктів кримінально-процесуальних відносин (розраховані не на поодиноку конкретну дію, а на багаторазове використання в процесі провадження у кримінальних справах);

3) загальнообов’язкові для тих осіб, які є учасниками кримінально-процесуальної діяльності (підозрюваний, об-винувачений, потерпілий, свідок та інші);

4) забезпечуються силою державного примусу та іншого впливу. Вони можуть визначати норму свободи або модель дій.

Норми кримінально-процесуального права поділяються на окремі види:*

уповноважуючі – наділяють учасників процесу певними правами, надають їм повноваження на певні юридичні діяння, тобто мають дозвільний характер;*

зобов’язуючі – передбачають за певних умов конкретний вид поведінки та приписують діяти певним чином;*

забороняючі – вимагають утримуватися від вчинення певних дій або не дозволяють певну поведінку.

Як би не була сформульована норма кримінально-процесуального права – у вигляді заборони (наприклад, не може бути допитаний як свідок захисник обвинуваченого про обставини справи, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням функції захисту), або у вигляді дозволу (наприклад, обвинувачений має право на захист), або у вигляді зобов’язання (наприклад, суд, прокурор, слідчий та орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в разі виявлення ознак злочину), або обмеження (ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом), - вона завжди в кінцевому підсумку вказує на те, яким чином повинен поводитися суб’єкт за певних процесуальних умов, і має регулятивний характер.

Кримінально-процесуальна норма, як і будь-яка правова норма, має тричленну структуру. Окремими її елементами є гіпотеза, диспозиція та санкція. Зв’язок цих елементів виражається формулою: «якщо – то – інакше».

Гіпотеза правової норми вказує на те, коли і за яких умов (обставин) слід керуватися даною правовою нормою.

Диспозиція визначає, хто є учасником конкретних правовідносин, що регулюються даною правовою нормою, і яка поведінка приписується, забороняється або дозво-ляється цією правовою нормою.

Санкція вказує на те, які негативні наслідки тягне за собою невиконання наказів даної правової норми. Наприклад: «У разі нез’явлення без поважних причин обвинувачений підлягає приводу».

Розрізняються правовідновлювальні та штрафні (каральні) санкції.

Перші спрямовані на усунення негативних наслідків порушення правової норми. Вони найбільш поширені в кримінальному процесі.

Каральні санкції мають на меті припинення правопорушень. Типовим видом такої санкції є штраф, що накладається судом на свідка, перекладача та спеціаліста за ухилення від з’явлення. Часто правовідновлюючі санкції передбачаються поряд із штрафними.

Кримінально-процесуальна норма – початковий елемент системи кримінально-процесуального права. Вона може міститися в одній або декількох статтях закону чи підзаконного нормативного акта і, навпаки, одна стаття може