Нарешті відбулися зміни у пенсійному законодавстві.

14 липня 1956 року Верховна Рада СРСР приймає закон "Про державні пенсії". Закон встановлював порядок при-значення і виплати пенсій по старості, інвалідності, при втраті годувальника, а також військовослужбовцям і їх сім'ям. Право на пенсію за старістю мали чоловіки — при досягненні ними віку 60 років та при стажі роботи не менше 25 років, жінки — при досягненні ними 55 років та при стажі роботи не менше 20 років. Для осіб, які працювали на підземних роботах, або в інших тяжких умовах ці показ-ники знижувалися.

Важливу роль у покращенні життєвого рівня населен-ня відіграло Положення про підмогу за державним со-ціальним страхуванням, затверджене Радою Міністрів СРСР від 22 січня 1955 року. На підвищення ролі профспілко-вих органів в трудовому регулюванні було спрямоване Положення про права фабричного, заводського, місцевого комітету профспілки, затверджене Президією Верховної Ради СРСР від 15 липня 1958 року.

Колгоспне право. Завдання підвищення виробництва сільськогосподарської продукції вимагали вдосконалення норм колгоспного права.

Більшість нормативних актів, що приймаються у цей час, були спрямовані на покращення організації та діяльності колгоспів.

Але вдосконалення колгоспного ладу пішло по хибно-му шляху. Влітку 1950 року розпочався широкий рух за об'єднання дрібних колгоспів. До кінця 1950 року їх кіль-кість в УРСР зменшилася до 42 відсотків.

Як і раніше, колгоспники не мали паспортів, що надава-ло їх праці примусового характеру. Знаряддям залежності колгоспів від держави залишалися МТС. Тільки в 1958 році МТС були реорганізовані в РТС, які вже не були власника-ми сільськогосподарської техніки. Ця техніка була роз-продана колгоспам за досить високу ціну. Внаслідок ре-організації МТС обов'язкові поставки сільгосппродукції були скасовані. Встановлювалась єдина форма заготівки сільгосппродукції — закупка її у колгоспів. Були підви-щені заготівельні та закупівельні ціни на основні сільсько-господарські продукти.

З 1958 року почала впроваджуватися грошова оплата праці колгоспників. В цьому ж році колгоспники нарешті отримали паспорти. У 1959 році розпочалася чергова кам-панія проти особистого господарства колгоспників. Знову скорочувалися розміри присадибних ділянок, кількість худоби у приватному користуванні тощо.

Кримінальне право. Розвиток кримінального права в перший повоєнний період характеризувався скасуванням норм воєнного часу. В ознаменування перемоги Президія Верховної Ради СРСР 7 липня 1945 року прийняла указ "Про амністію в зв'язку з перемогою над гітлерівською Німеччиною". Були звільнені від відбуття покарання особи, засуджені до позбавлення волі терміном до 3 років. Від відбуття покарання повністю звільнялись особи, засуджені за злочини, пов'язані з умовами воєнного часу, а також умовно. Наполовину скорочувався термін покарання для осіб, засуджених на термін більше 3 років.

Наступна амністія була оголошена 27 березня 1953 року. Від відбуття покарання звільнялись особи, засудженні до позбавлення волі на термін до 5 років, чоловіки — старші 55 років, жінки — старші 50 років, неповнолітні — до 18 років, а також особи з невиліковуваними хворобами. За-судженим на термін більше 5 років покарання скорочува-лося наполовину. Важливе значення мала амністія грома-дян, які співпрацювали у роки війни з німцями (вересень 1955 року). Адже чимало українців, особливо мешканців західних областей, нерідко безпідставно звинувачених у "посібництві ворогові", було вислано в Сибір або інші відда-лені райони СРСР. Тоді ж були достроково звільнені ні-мецькі військовополонені, засуджені радянським судом за вчинені ними у роки війни злочини.

26 трявня 1947 року приймається Указ Президії Вер-ховної Ради СРСР "Про відміну смертної кари". За злочи-ни, що передбачали смертну кару, вона замінювалась поз-бавленням волі на 25 років у виправно-трудових таборах.

Проте незабаром указом від 12 січня 1950 року смерт-на кара була відновлена до зрадників Батьківщини, шпи-гунів, диверсантів.

Більш жорстокими стають кримінальні норми, спрямо-вані на боротьбу зі злочинами проти життя, здоров'я, сво-боди, гідності особи, проти соціалістичної особистої влас-ності.

Десталінізація принесла звуження сфери кримінальної відповідальності. Більше уваги став звертати законодавець на запобігання злочинності.

Разом з тим законодавець посилив покарання за зло-чини проти життя. 30 березня 1954 року приймається указ Президії Верховної Ради СРСР "Про посилення кримі-нальної відповідальності за навмисне вбивство", яким бу-ло відновлено застосування смертної кари до навмисних вбивць.

У відповідності з законом від 11 лютого 1957 року, 25 грудня 1958 року приймаються Основи кримінального за-конодавства Союзу РСР і союзних республік, які склада-лися з чотирьох розділів, що містили 47 статей. Основи визначали завдання і основи кримінальної відповідальності, порядок дії кримінальних законів в часі та просторі, роз-кривали зміст злочину, встановлювали перелік покарань, порядок їх призначення тощо. Фактично, Основи містили в собі загальну частину кримінального кодексу.

28 грудня 1960 року Верховна Рада УРСР затвердила Кримінальний Кодекс УРСР. До нього повністю увійшли союзні Основи, Закон про кримінальну відповідальність за державні злочини і Закон про кримінальну відповідаль-ність за воєнні злочини.

Найважливішими положеннями цього кодексу були:

відмова від принципу аналогії в кримінальному праві;

проголошення вини єдиною підставою кримінальної відповідальності;

підвищення віку кримінальної відповідальності до 16 років, а за тяжкі злочини до 14 років;

положення про те, що закон, котрий усував чи пом'як-шував караність дії, набував зворотньої сили, а закон, який встановлював караність дії чи посилював її, зворотньої сили не мав;

зменшення кількості суспільно небезпечних діянь, які закон кваліфікував як злочинні;

зменшення видів покарань;

оголошення смертної кари виключною мірою пока-рання;

зниження максимального, з 25 до 15 років, терміну позбавлення волі;

відновлення практики умовного засудження;

призначення покарання лише за вироком суду;

індивідуалізація покарання;

посилення боротьби з рецидивною злочинністю.

В цілому головні положення