КУРСОВА РОБОТА

по кримінальному праву

на тему:

УМИСНЕ ВБИВСТВО

ЗМІСТ :

Вступ ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. 3

Розділ 1.Злочини проти життя ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. 4

Розділ 2. Поняття умисного вбивства та його класифікація ... .. .6

2.1 Умисне вбивство, вчинене у стані сильного

душевного хвилювання... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ...15

2.2 Кваліфікація умисного вбивства при перевищенні

меж необхідної оборони... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. .17

2.3 Кримінально-правова характеристика умисних

вбивств, вчинених на замовлення.. ... .. ... .. ... .. .. 22

Розділ 3. Попередження умисних вбивств .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .26

Розділ 4. Питання караності умисних вбивств за Кримінальним

кодексом України... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .30

Висновки ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... ... .. ... .. ... .. ... .. ...35

Список використаної літератури ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ... .. ...37

ВСТУП

Охорона особи є найважливішим завданням держави. В ст. 3 Конституції України сказано: „ Людина, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканість та безпека вважаються в Україні найвищою соціальної цінністю”, вперше в статі 27 нашої Конституції записано: „Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини”. Це найтяжчий злочин проти життя людини, тому рішуча боротьба з вбивствами є важливим завданням правоохоронних органів.

Багато галузей права ставлять своїм завданням охорону особистості. Виконувати його та кримінальне законодавство України, так, в ст. 1 КК на рахунку першочергових завдань кримінального закону визначається правове забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина.

Злочини проти життя

На життя особи посягає найтяжчий злочин – убивство. Убивством у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.

Конституція України закріплює невід’ємне право на життя кожної людини і встановлює обов’язок держави захищати життя людини (ст. 27). Вбивство позбавляє потерпілого найціннішого блага – життя. Вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, але і його рідним та близьким. Разом з тим невинне (casus) чи легальне (наприклад, у стані необхідної оборони, під час війни) позбавлення життя, не є вбивством.

Убивство – це заподіяння смерті іншій особі. Самогубство або замах на самогубство вбивством не визнається, оскільки об’єктом вбивства може бути тільки життя іншої людини щодо вбивці. Але сприяння самогубству чи допомога самогубцеві у досягненні ним цієї мети визнається сприянням смерті іншій людині. Сприяння самогубству утворює злочин, передбачений ч.5 ст.27 і ч.1 чи ч.2 ст.115 КК України.

Об’єктом вбивства є життя. Вбивство може бути вчинене не тільки стосовно живої людини незалежно від її віку, стану здоров’я, громадського стану чи властивостей її особи.

Життя як об’єкт кримінально-правової охорони містить у собі суспільні відносини, існуючі з приводу охорони життя у біологічному розумінні. Якраз тому, що об’єкт посягання при вбивстві – не тільки біологічна особистість, але й певна сукупність суспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості ( у кожному разі, у кожному певному випадку ця сукупність буває різноманітною і особливою). Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини – ст.115-119 КК.

Життя людини починається з фізіологічних пологів. Початок фізіологічних пологів – це якраз той момент, коли закінчився розвиток плоду, він дозрів для самостійного життя поза тілом матері, тобто з’являється нове життя, новий громадянин заявляє про себе. З цього моменту кримінальний закон і повинен брати життя цього громадянина під свою охорону.

Посягання, які спрямовані на заподіяння смерті плода до початку фізіологічних пологів, кваліфікуються як аборт (ст. 134 КК).

Для поняття вбивства важливим є також визначення моменту закінчення життя, оскільки навмисні дії, які могли заподіяти смерть, щодо вмерлого (трупу) кваліфікуються як замах на вбивство. До недавнього часу у медичній науці і судовій практиці настання смерті пов’язувалось із діяльністю серця. Але розвиток медичної науки і техніки надав можливість поновлювати дихання і роботу серця через навіть тривалий час. Тому тепер у медичній практиці настання смерті пов’язується не з роботою серця, а з незворотними процесами у головному мозку і центральній нервовій системі.1

З настанням смерті посягання на життя вважається закінченим, тобто воно містить всі ознаки складу закінченого злочину.

Кримінальна відповідальність за вбивство настає з чотирнадцяти років (ч.2 ст. 22 КК). Суб’єктом злочинів, передбачених ст. 115-119 КК, визнаються особи, яким до моменту вчинення вбивства уже виповнилось 14 років. Цей вік настає з наступної доби після дня народження. За відсутності в особи документів, що підтверджують її вік, проводиться судово-медична експертиза для встановлення віку, а в необхідних випадках – і для визнання її осудності.

1 Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине. - М., Медицина, 1990.

Поняття умисного вбивства та його