головне призначення — перевиховати винного, піддати його моральному засудженню суспільства, переду-сім його трудового колективу. Умовне засудження допускало обов'-язкове залучення громадськості до перевиховання засудженого, особливо тоді, коли вона клопоталася перед судом про пом'якшен-ня вироку шляхом умовного засудження.
Висновок
Отже, період десталінізації був досить суперечливим часом у роз-витку держави і права України. З одного боку, під впливом рішень XX з'їзду КПРС, який засудив культ особи Сталіна, йшов процес демократизації державно-правового життя, намітилась тенденція до поліпшення життя людей, розширення їх прав, а з другого — консервативні уявлення, які тривалий час зберігались у керівництві країни, а також волюнтаризм у прийнятті рішень неминуче призво-дили до хиб і прорахунків.
Демократизація радянської держави здійснювалася повільно, непослідовно і не була завершена. Державний апарат, виплеканий Сталіним, зазнавши лише косметичного ремонту, устояв.
Влада, яка зосереджувалась у руках партійно-державної но-менклатури, так і не перейшла до Рад. Бюрократичні, волюнта-ристські методи управління виявилися досить живучими. Коман-дно-адміністративна система збереглася.
Такий підсумок був неминучим. Адже країна і після викриття режиму культу особи Сталіна продовжувала вперто будувати поза-ринковий, казармений, мілітаристський соціалізм, який не відпові-дав потребам продуктивних сил суспільства, об'єктивним законам його розвитку. Проте він вижив при підтримці адекватної йому командно-адміністративної системи, всеохоплюючої "апаратної" держави як знаряддя такого соціалізму.
Оптимістичний висновок третьої програми партії про переро-стання з другої половини 50-х років диктатури пролетаріату у всенародну державу видавав бажане за дійсне. Реальна демократи-зація суспільного життя як невід'ємна риса всенародної держави не була забезпечена. А втім, диктатури пролетаріату також не було. Як відомо, в умовах культу особи Сталіна склалась диктатура партійної бюрократії, яка була опорою цього культу. В обстановці боротьби з культом особи у період з середини 50-х до середини 60-х pp., партійно-державна бюрократія прикрасила себе демократичним одягом, не змінюючи при цьому в основному своєї суті.
Список використаної літератури
Боффа Дж. Історія Радянського Союзу. Т. 2. - М., 1990.
Верт Н. Історія радянської держави 1900-1991. – М., 2000.
Історія держави і права України. Частина 2: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / АЗа ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. — К.; 1н Юре. — 1996. — 448 с.
Старков Б.А. З історії опору режиму особистої влади // Вісник вищої школи. - 1990. - №17.