своєї думки щодо його вирішення. Потім суд заслуховує пояснення осіб, що з'явилися в судове за-сідання. При цьому засуджений користується процесу-альними правами, які надаються підсудному під час судового розгляду його справи (ст. 263 КПК). Особам, які дають пояснення, можна задавати запитання. Дослідивши докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що ви-никли в процесі виконання вироку, заслухавши думку прокурора, суддя виходить до нарадчої кімнати для вине-сення постанови. При розгляді справи ведеться протокол судового засідання.
Постанови суду виносяться в загальному порядку, по-винні містити мотиви прийнятого рішення і точне його формулювання. Вони можуть бути оскаржені й опротес-товані, за винятком випадків, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі (ст. 407, 408, 408 4083, 409', 410, 411і, 414 КПК), коли вони оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку нагляду. Опротестування постанови суду про за-стосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким (ст. 407 КПК) зупиняє її виконання до розгляду справи вищестоящим судом.[8]
У стадії виконання вироку виникає ряд проце-суальних питань, які вимагають судового вирішення. Роз-глянемо їх.
А. Питання, які виникають у процесі звернення вироку до виконання.
1. До таких питань насамперед належить відстрочка виконання вироку. Вона може бути застосована щодо засуджених до позбавлення волі або до виправних робіт при наявності однієї з встановлених кримінально-процесуальним законом (ст. 405 КПК) підстав, а са-ме: а) тяжкої хвороби, яка перешкоджає відбуванню по-карання, — до його видужання; б) вагітності засудженої на момент виконання вироку — на строк не більше одного року; в) наявності у засудженої малолітніх дітей — до досягнення дитиною трирічного віку; г) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) — на строк, встановлений судом, але не більше одного року з Дня набрання вироком законної сили.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 1 грудня 1990 року «Про практику застосування судами країни процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків роз'яснив судам, що перелік виняткових обставин, перелічених в п. 4 405 КПК, не є вичерпним, і суд може визнати такими підставами й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбуття покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.[5]
Проте відстрочка виконання вироку в зв'язку з наяв-ністю перелічених підстав не допускається щодо: особ-ливо небезпечних рецидивістів; осіб, засуджених за особ-ливо небезпечні злочини проти держави; осіб, засуд-жених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років.
У процесі звернення вироку до виконання суд вправі надати засудженому відстрочку або розстрочку сплати штрафу, коли він не має можливості сплатити його не-гайно, але не більше як на один рік.
Відстрочку виконання вироку, передбачену ст. 405КПК, не слід змішувати з відстрочкою виконання, яка може бути надана засудженому до позбавлення волі на підставі ст. 46і КК. В останньому випадку відстрочка виступає кримінально-правовим засобом виправлення і перевиховання осіб, які вперше засуджені до позбавлення волі на строк до трьох років, і питання про неї обгово-рюється судом під час постановлення вироку, в суді воно і вирішується. Але звільнення від відбуття покаран-ня такого засудженого при дотриманні ним належної поведінки та виконання покладених обов'язків (випробу-
вальних умов) або, навпаки, приведення вироку до реаль-ного виконання у разі недотримання цих умов вирі-шується судом у процесі фактичного виконання вироку.[3]
2. В процесі звернення вироку до виконання вирішу-ється судом питання про застосування давності виконан-ня обвинувального вироку щодо особи, засудженої до смертної кари (ч. З ст. 49 КК). Воно вирішується в
залежності від ступеня збереження суспільної небезпеки
засудженим. Крім того, судом вирішується ще питання
про неприведення до виконання вироку, повністю або І
частині засудження за діяння, караність якого на момент звернення до виконання була усунена нововиданим кри-мінальним законом (ч. 6 ст. 404, ст. 405і КПК).
Б. Питання, які вирішуються судом у процесі фак-тичного (реального) виконання вироку.
І. Про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 52, 53 КК, ст. 407 КПК). Це питання розглядається суддею районного (міського) суду за міс-цем відбування покарання засудженим за спільним по-данням органу, що відає виконанням покарання, і спос-тережної комісії або служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради народних депутатів (державній адміністрації). Коли йдеться про умовно-дострокове звіль-нення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, то це питання вирішується за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.
Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплі-нарному батальйоні, то їх умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовується суддею війсь-кового суду гарнізону за місцем знаходження засуджено-го за поданням командування дисциплінарного баталь-йону.
Питання про застосування умовно-дострокового звіль-нення від покарання і заміну невідбутої частини покаран-ня більш м'яким вирішується судом за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого в порядку, встановленому ст. 407 КПК.[2]
2. Про застосування умовного звільнення з місць поз-бавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до "Раці (ч. І, 2, 3 ст. 52 КК; ст. 407іКПК). Це питання вирішується в розглянутому вище порядку при наявності зобов'язання