До другої групи питань належать: хід судового слідства, зміст показань свідків, потерпілих, підсудних; порядок і ре-зультати дослідження предметів, документів, речових доказів, проведення експертиз та здійснення інших дій, спрямованих на отримання, дослідження, перевірку та оцінку доказів.

До третьої групи питань належать: послідовність і стис-лий зміст промов та реплік учасників судових дебатів; зміст останнього слова підсудного.

До четвертої групи належать усі ухвали та рішення суду, винесені в процесі судового розгляду; вказівка про вихід суду до нарадчої кімнати після останнього слова підсудного; проголошения вироку та роз'яснення строків та порядку його ос-карження; роз'яснення засудженому права на подання клопотання про помилування у разі засудження його до смертної кари; ухвала про порушення справи щодо свідків, які дали за-відомо неправдиві показання.

Всі суттєві для справи обставини повинні фіксуватися в протоколі повно, всебічно, конкретно, з додержанням вимог логіки, офіційно-ділового стилю мови юридичних документів.

РОЗДІЛ 4

НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ

Необхідною умовою виконання вироку є на-брання ним законної сили. Це означає, що вирок у відповідності із законом є обов'язковим для всіх дер-жавних і громадських органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає вико-нанню на всій території України.

Вирок, на який може бути подана касаційна скарга або внесено касаційне подання прокурора, набирає закон-ної сили після закінчення строку на подання касаційної скарга чи внесення подання, в разі ж їх внесення —після розгляду їх касаційною інстанцією і оголошення каса-ційної ухвали, якщо нею вирок не буде скасовано. Вирок Верховного Суду України оскарженню в касаційному по-рядку не підлягає і на нього не може бути внесено касаційне подання прокурора. Він набирає законної сили з моменту його оголошення (ч. 5 ст. 347 КПК).

У випадку оскарження вироку чи внесення на нього касаційного подання прокурора лише в частині або щодо окремих засуджених, якщо їх декілька, він не набирає законної сили до моменту оголошення касаційної ухвали (ст. 401 КПК).

Виправдувальний вирок, а так само обвинувальний, але без призначення покарання, із звільненням засудже-ного від покарання, чи з призначенням покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, частково приводиться до виконання негайно після проголошення вироку. У цих випадках підсудний, який знаходиться під вартою, звіль-няється з-під неї у залі судового засідання. Суд з ураху-ванням особистості та обставин справи вправі звільнити з-під варти також умовно засудженого до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці (ст. 342 КПК).

Ухвали суду першої інстанції і постанови судці наби-рають законної сили після закінчення строку на каса-ційне оскарження чи внесення прокурором окремого подання, а в разі подання на ш« окремої скарги чи внесення окремого подання прокурору — після зали-шення їх без задоволення касаційне інстанцією. Ті ж ухвали і постанови, які оскарженню не підлягають, на-бирають законної сили і виконуються негайно після їх винесення. Ухвали і постанови касаційної та наглядної інстанцій оскарженню не підлягають і законної сили набирають після їх оголошення (ст. 402 КПК).

Звернення вироку до виконання здійснює суд, який пос-тановив вирок. Відповідно до ст. 404 КПК не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повер-нення справи з касаційної інстанції суддя або толова суду направляє розпорядження про виконання обвинувально-го вироку разом з копією останнього органу, на який законом покладено обов'язок привести його до виконан-ня. У випадку зміни вироку касаційною або наглядною інстанцією до копії вироку додається також копія ухвали чи постанови названих контрольних інстанцій.[7]

Кримінально-процесуальний закон не регламентує зміс-ту розпорядження суду про приведення вироку до вико-нання. Проте судова практика виробила і дотримується такого змісту: найменування органу, ЖОМУ адресується розпорядження; основні відомості про засудженого; яким вироком і до якої міри покарання він засуджений. Якщо справа розглядалась касаційною або наглядною інстан-цією, то в розпорядженні зазначаються результати цього розгляду стосовно міри покарання. Завершується розпо-рядження пропозицією привести вирок до виконання та негайно повідомити про це суд, що зобов'язані вчинити органи, які виконують вирок або ухвалу (ч. 7 ст. 404 КПК). У випадку, коли засуджений позбавляється волі, в Розпорядженні міститься також пропозиція повідомити сім'ю засудженого, в яке місце він направлений для відбування покарання.

Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його заступник), воно скріплюється гербовою печаткою суду і надсилається разом з копіями зазначених раніше судових документів до відповідного органу.

Якщо засудженому обрано міру покарання у вигляді позбавлення волі, то вирок звертається до виконанні! шляхом направлення названих документів начальнику місця ця попереднього ув'язнення, в якому утримується засуджений, що перебуває під вартою. Коли ж останній гад вартою не перебуває, то ці документи направляються органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого. На цей же орган покладається обов'язок привести: вирок до виконання, коли особа умовно засуджена дві позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці.[3]

У випадку засудження винного до виправних робіт без позбавлення волі розпорядження про виконання вироку направляється до інспекції виправних робіт районного!(міського) відділу внутрішніх справ.

Якщо мало місце умовне засудження до позбавлення волі чи виправних робіт (ст.