З. Про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, що вже реально виконується, у випадках засудження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом'якшена (ст. 54 КК; ст. 405і КПК). Звільнення від покарання або його пом'якшення здійснюється судом негайно після набрання відповідним законом чинності за місцем відбування покарання засуд-женим за його заявою або поданням прокурора чи орга-на, який відає відбуванням покарання. Ухвала суду або постанова судді про звільнення від покарання або його пом'якшення повинна грунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.

4. Про звільнення від відбування покарання засуджено-го, який захворів на тяжку хворобу (ст. 109; ст. 408
КПК). У випадку, коли засуджений до позбавлення волі захворів під час відбування покарання на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає від-буванню покарання, суддя районного (міського) суду за
поданням адміністрації виправно-трудової установи і на
підставі висновку лікарської комісії, а у випадку виникнення у судді сумнівів щодо його правильності — на підставі висновку судово-медичної (психіатричної) екс-пертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування по -
карання, про що виносить постанову. При цьому суддя
вправі застосувати до засудженого примусові заходи медичного характеру або передати його на лікування органам охорони здоров'я.

Суд обов'язково звільняє названих засуджених від дальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт або
штрафу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, до
подання судові про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу, адміністрація місць їх утримання має обов'язково додати копію вироку, особову справу засудженого та висновок спеціальної лікарської комісії. На вимогу суду можуть направлятись також інші матеріали, які мають значення до вирішення питання про звільнення засудженого.[5]

5. Про звільнення від відбування покарання осіб, умовно засуджених до позбавлення волі або умовно звільнених з місць позбавлення волі, у зв'язку з визнанням їх інвалідами першої або другої групи (ст. 408і КПК)- Це питання вирішується суддею районного (міського) за місцем роботи особи, умовно засудженої до позбавлен-ня волі з обов'язковим залученням до праці або умовно звільненої з місць позбавлення волі з обов'язковим залу-ченням до праці, яка під час такої праці дістала інва-лідність першої або другої групи, на підставі подання органу, що відає виконанням покарання, та висновку лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК).

Якщо інвалідність названих осіб настала з причин, не пов'язаних з їх трудовою діяльністю, суд може або дост-роково звільнити таку особу від дальшого відбування покарання, або направити її для відбування позбавлення волі.

6. Про скасування умовного засудження і відстрочки виконання вироку (ч. 5, 6 ст. 45; ч. 5 ст. 46і КК; ст. 4082 КПК). Дане питання вирішує суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого при наявності підстав, указаних у зазначених нормах кримінального закону, за поданням органів внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього — за спільним поданням органу внут-рішніх справ і служби у справах неповнолітніх, або за клопотанням громадської організації чи трудового ко-лективу, яким засудженого було передано на перевихо-вання і виправлення чи покладено обов'язок здійснювати нагляд за засудженим і проводити з ним виховну роботу.

7. Про звільнення від покарання засудженого, щодо якого виконання вироку відстрочено (ч. 6 ст. 46і КК; ч. З ст. 4082 КПК). Це питання вирішується суддею у поряд-ку, охарактеризованому в п. 6. При цьому необхідно зазначити, що при розгляді цих питань (п. 6, 7) у судо-вому засіданні беруть участь представники всіх названих органів, громадських організацій і трудових колективів.

8. Про застосування і скасування відстрочки відбу-вання покарання вагітним жінкам та жінкам, які мають Дітей віком до трьох років (ст. 462 КК; ст. 4083 КПК). Питання про застосування відстрочки відбування покарання виникає і вирішується судом в процесі реального виконання вироку, яким жінка засуджена до позбавлення ?9лі за нетяжкий злочин або за тяжкий, але на строк не більше п'яти років, і вона під час відбування покарання завагітніла або народила дітей (дитину). За таких об-ставин відстрочка відбування покарання застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженої за поданням органу, що відає ви-конанням покарання, письмово погодженим з прокуро-ром. Разом з поданням в суд направляються матеріали, які підтверджують наявність підстав та умов для надання відстрочки (засудження за злочин, що не є тяжким або хоч і є тяжким, але міра покарання не перевищує п'яти років позбавлення волі; вагітність в межах строку, на який за діючим законодавством (ст. 179 КЗП) жінка може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю і поло-гами; народження засудженою дитини (дітей); вік дітей не перевищує трьох років; наявність у засудженої сім'ї чи родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або ж наявність у неї можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини).

Питання про скасування відстрочки відбування пока-рання щодо названих категорій засуджених жінок вирі-шується суддею районного (міського) суду за місцем про-живання засудженої за поданням органу внутрішніх справ, який здійснював контроль за її поведінкою під час від-строчки. При цьому згоди прокурора для внесення такого, подання не вимагається. До подання мають бути додані матеріали, які підтверджують підстави скасування від-строчки.[3]

Подання про застосування відстрочки відбування по-карання, а так само про скасування відстрочки розгля-дається суддею в десятиденний строк з моменту надход-ження