даний злочин; перехід до іншого, більш м'яко-го покарання; призначення покарання у вигляді направлення до виховно-трудового профілакторію; розв'язання питань, по-в'язаних з відстрочкою виконання вироку у відповідності із ст. 46і Кримінального кодексу України; звільнення підсудного від покарання.
Якщо суд визнає підсудного особливо небезпечним реци-дивістом, у мотивувальній частині вироку вказують підстави такого рішення.
У мотивувальній частині обвинувального вироку суд у випадках, передбачених ч. 7 та 8 ст. 25 Кримінального кодексу України, зобов'язаний навести мотиви застосування до засуд-женого до позбавлення волі певного виду виправно-трудової або виховно-трудової колонії або призначення йому позбав-лення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі.
За наявності клопотань громадських організацій або тру-дових колективів про умовне засудження та про передачу їм підсудного для перевиховання та виправлення суд у мотиву-вальній частині вироку вказує мотиви задоволення або відхи-лення цих клопотань, а за відсутності таких клопотань - моти-ви покладення на певний трудовий колектив або особу, з їх згоди, обов'язку по нагляду за умовно засудженим та по про-веденню з ним виховної роботи (ч. 6 ст. 334 КПК України).
Якщо суд у відповідності із ст. 14 Кримінального кодексу України визнає необхідним вжити щодо підсудного примусо-ве лікування або встановити над ним піклування, в мотиву-вальній частині вироку вказуються мотиви такого рішення.
Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох зло-чинів, передбачених різними статтями кримінального закону, але обвинувачення у вчиненні деяких з них не підтвердилося, в резолютивній частині вироку вказується про визнання підсуд-ного винним за одними статтями та про виправдання за інши-ми.
В резолютивній частині вироку мають бути зазначені вид та розмір як основного, так і додаткового покарання, призна-ченого засудженому за кожний злочин, визнаний доведеним, основна та додаткова міри покарання, що підлягають відбу-ванню засудженим за сукупністю злочинів.
Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.
Резолютивна частина вироку повинна грунтуватися на описовій його частині та випливати із неї. Неприпустимі про-тиріччя між описовою та резолютивною частинами вироку.
Якщо підсудного визнано особливо небезпечним рециди-вістом, про це теж вказується в резолютивній частині вироку.
Щодо засуджених до позбавлення волі зазначається вид виправно-трудової або виховно-трудової колонії, в якій засуд-жений повинен відбувати покарання.
У випадках, передбачених ст. 14 КК України, в резолю-тивній частині вироку вказується рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування або встановити над ним піклування.
Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд вказує про це в резолютивній час-тині вироку.
Якщо призначається покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, в резолютивній час-тині вироку робиться посилання на ст. 44 Кримінального ко-дексу України та вказується вибрана судом міра покарання.
У резолютивній частині обвинувального вироку можуть також викладатися рішення з питань влаштування непов-нолітніх дітей засудженого, які залишилися без нагляду, забез-печення збереження майна засудженого тощо.
Якщо суд визнає можливим застосувати відстрочку вико-нання вироку, в резолютивній частині вироку визначаються тривалість відстрочки, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на яких, з їх згоди, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим та проведенню з ним виховної роботи.
Призначаючи покарання у вигляді громадської догани, суд, якщо визнає необхідним поінформувати про це гро-мадськість, у резолютивній частині вироку вказує спосіб дове-дення вироку до її відома.
Якщо суд визнає за можливе застосувати умовне засуд-ження з передачею засудженого для перевиховання та виправ-лення громадській організації чи трудовому колективу, суд в резолютивній частині вироку вказує, якій саме громадській організації або трудовому колективу передається засуджений на перевиховання та виправлення або на який трудовий ко-лектив або особу, з їх згоди, покладається обов'язок по нагля-ду за умовно засудженим та проведенню з ним виховної робо-ти (ст. 335 КПК України).
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли:
не встановлено подію злочину;
в діянні підсудного немає складу злочину;
не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоказаністю провини підсудного особа, яка вчинила злочин, залишається не встановленою, суд виносить ухвалу про вжит-тя заходів до її встановлення (ч. 5 ст. 327 КПК України). На наш погляд, у такій ситуації завдання процесу залишаються взагалі не вирішеними, крім одного - правильного застосу-вання закону щодо одного з тих, хто, на думку слідства, при-четний до вчинення злочину. Сам злочин залишився не розк-ритим, а істина не встановленою. В такій ситуації суду було б доцільним виділяти щодо самої події злочину кримінальну справу в окреме провадження та направляти її на додаткове розслідування.
Зауважимо, що КПК Росії (ст. 309) щодо такої ситуації взагалі вимагає, щоб суд направляв усю справу прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, яка підлягає притяг-ненню як обвинуваченого.
На нашу думку, у разі постановления виправдувального вироку мало б сенс вручати зацікавленим особам копію виро-ку та роз'яснювати їм право на відшкодування шкоди, заподі-яної незаконним притягненням до відповідальності. При цьо-му суд повинен винести постанову про розв'язання даного пи-тання.
Виправдувальний вирок має таку ж структуру, як і обви-нувальний.
Вступна частина виправдувального вироку аналогічна відповідній частині обвинувального вироку.
Мотивувальна частина виправдувального вироку містить формулювання обвинувачення, пред'явленого підсуд-ному та визнаного судом не доведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, за якими суд відкидає докази обвинувачення.
Не допускається включення до вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальної шкоди (ст. 334 КПК України).
В резолютивній частині виправдувального вироку називаються прізвище, ім'я та